ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2017 року Справа № 910/20125/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Плюшка І.А.,
Картере В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 року у справі № 910/20125/16 господарського суду міста Києва за позовом Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення 329916,18 грн.,
за участю представників:
Позивача: Шматко В.О., дов. № 18-0009/64641 від 02.08.2016 року,
Відповідача: Мідляр В.В., дов. № 04/670 від 01.03.2016 року,
Третьої особи: Герасименко Т.В., дов. № 27-640/17 від 10.01.2017 року,
Костюченко І.В. договір від 01.09.2016 року.
В с т а н о в и в :
Національний банк України (далі - НБУ, Позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" (далі - ПАТ "Банк Камбіо", Відповідач) третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, Третя особа), про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" перерахувати на користь НБУ кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами згідно з договорами застави майнових прав № 21/ЗМП від 24.03.2014 року і № 21/ЗМП-1 від 14.04.2014 року у загальній сумі 329916,18 грн., розрахованої станом на 17.10.2016 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 року, позов НБУ задоволено повністю та вирішено стягнути з ПАТ "Банк Камбіо" кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами згідно з договорами застави майнових прав №21/ЗМП від 24.03.2014 року, №21/ЗМП-1 від 14.04.2014 року у розмірі 329916,18 грн. та відповідну суму судового збору.
У поданій касаційній скарзі, ПАТ "Банк Камбіо", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 50, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 52 Закону України "Про заставу", просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Представник Фонду, у своєму письмовому відзиві підтримав доводи та вимоги ПАТ "Банк Камбіо", викладені у його касаційній скарзі.
У свою чергу, представник НБУ, у своєму письмовому відзиві, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ПАТ "Банк Камбіо", викладених у касаційній скарзі, просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а таку скаргу - без задоволення, а у своїх усних поясненнях в суді касаційної інстанції просив змінити резолютивну частину рішення місцевого господарського суду, виклавши таке у відповідності до заявлених Позивачем позовних вимог, а саме - про зобов'язання вчинення ПАТ "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення його ліквідації відповідних дій по перерахуванню грошових коштів в сумі 329916,18 грн., розрахованої станом на 17.10.2016 року.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.05.2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. на лікарняному, здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду вказаної касаційної скарги у складі: Малетича М.М. - головуючий (доповідач), Картере В.І. та Плюшка І.А.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, згідно ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що НБУ не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким, згідно статті 1 вказаного закону, встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та НБУ.
Водночас, відповідно до приписів ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" існує заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.
Згідно ж вимог ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. З дня призначення уповноваженої особи Фонду: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 вказаного Закону з дня початку ліквідації банку строк виконання всіх його грошових зобов'язань є таким, що настав.
Також, положеннями ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено повноваження уповноваженої особи Фонду, відповідно до п. 3 якої, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Сервисы для юристов