Постанова ВГСУ від 30.04.2015 року у справі №907/276/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року Справа № 907/276/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Закарпатавтотранс"на постановувід 04.03.2015Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 907/276/14за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доВідкритого акціонерного товариства "Закарпатавтотранс"простягнення 98 782,43 грн,у судове засідання прибули представники:позивачаОСОБА_5 (дов. від 23.01.2014),відповідачаСтельмах В.В. (дов. від 23.04.2014),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" про стягнення, з урахуванням уточнення позовних вимог, заборгованості у розмірі 98782,43 грн, з якої 50 843,31 грн - боргу за продані квитки, 32 430,50 грн - пені, 12477,44 грн - 3% річних та 3031,18 грн - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.08.2014 (колегія суддів: Л. Журавчик, Л. Пригара, О. Ремецькі), залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 (колегія суддів: Л.Данко, Н. Галушко, Г. Орищин), позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 50 843,31 грн боргу за продані квитки, 12 477,44 грн - 3% річних, 3031,18 грн - інфляційних втрат. У решті у задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

Між ВАТ "Закарпатавтотранс" і ФОП ОСОБА_4 укладений договір від 06.09.2010 №2 про надання послуг автостанцією перевізникові (далі - Договір), який діє у редакції постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 у справі №2/109, винесеній при врегулюванні в судовому порядку переддоговірного спору сторін.

Згідно з вказаною постановою строк дії договору встановлений з 01.10.2010 по 31.12.2013.

Предметом Договору є надання ВАТ "Закарпатавтотранс" перевізнику ФОП ОСОБА_4 послуг та виконання робіт, пов'язаних із відправленням і прибуттям пасажирів. За надання обов'язкових послуг (п. 2.1.3, п. 2.1.4, п.2.1.6 Договору) при виконанні рейсів на міжміських та приміських регулярних маршрутах ФОП ОСОБА_4 сплачує ВАТ "Закарпатавтотранс" кошти в сумі фіксованої плати (Додаток №1), що розраховується по кожній автостанції, які є на маршруті руху, згідно з кількістю послуг, що надаються на автостанції (п. 4.1 Договору). За надання обов'язкових послуг з продажу квитків на проїзд та перевезення багажу (п. 2.1.13 договору) ФОП ОСОБА_4 сплачує ВАТ "Закарпатавтотранс" винагороду за тарифами, визначеними в Додатку №1 в залежності від виду сполучення.

Відповідно до пункту 4.2 Договору сума фіксованої плати за надання обов'язкових послуг (п. 2.1.3, 2.1.4, 2.1.6 Договору) перевізнику знімається автостанцією з суми реалізації квитків перевізника до 10-го числа звітного місяця, а кошти від надання послуг з продажу квитків на проїзд та перевезення багажу (п. 2.1.13 Договору) знімаються автостанцією з суми реалізації квитків перевізника до 10-го числа наступного за звітним місяця згідно з Додатком №1.

Щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяця сторони договору проводять звірку взаєморозрахунків за реєстрами відомостей зі складанням акту звірки взаєморозрахунків, обов'язок по підготовці якого покладається на ВАТ "Закарпатавтотранс" (п. п. 4.2, 4.3 Договору).

Розрахунок ВАТ "Закарпатавтотранс" з ФОП ОСОБА_4 за продані пасажирам квитки на проїзд та перевезення багажу проводиться щовівторка на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 Кінцевий розрахунок здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після акту звірки розрахунків (п. 4.4 Договору).

Позивач подав суду щомісячні акти взаєморозрахунків, підписані ФОП ОСОБА_4 і головним бухгалтером ВАТ "Закарпатавтотранс" ОСОБА_7, скріплені круглими печатками сторін, за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, а також акт звірки від 31.12.2010 про наявність заборгованості відповідача у сумі 29614,22 грн станом на 31.12.2010.

Крім того, позивачем подано суду 22 двосторонні акти здачі - приймання робіт за період з 01.01.2011 по 31.10.2012, в яких виконавець ВАТ "Закарпатавтотранс" вказав помісячні обсяги винагороди від продажу квитків і автостанційні послуги, а також копії відомостей касового продажу квитків за період з 01.11.2012 по 31.12.2013.

При цьому, ОСОБА_7 була уповноважена підписувати щомісячні акти взаєморозрахунків від імені ВАТ "Закарпатавтотранс" відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України "Про господарські товариства", п. 5.2.2, п. 6.1.3 Положення про фінансово - економічну службу ВАТ "Закарпатавтотранс" і Посадовою інструкцією члена правління - заступника голови правління по фінансах і економіці - головного бухгалтера ВАТ "Закарпатавтотранс", затверджених головою правління 23.07.2007.

З вказаних актів звірки взаєморозрахунків, а також поданих відповідачем 6-ти актів звірки за період з 01.07.2013 по 31.12.2013, наданого позивачем розрахунку суми позову з врахуванням зроблених відповідачем проплат, вбачається борг останнього у межах заявленої суми 50843,31 грн.

Водночас, відповідачем подане клопотання про застосування строків позовної давності, яке задоволенню не підлягає, оскільки ч. 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Підписанням відповідачем 22.08.2013 актів звірки взаєморозрахунків перерваний перебіг загальної позовної давності тривалістю в 3 роки (ст. 257 Цивільного кодексу України), встановленої в даному випадку для вимог про стягнення боргу, річних та втрат від інфляції.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Позивач подав суду розрахунок пені за прострочення платежів за період з 11.04.2011 по 28.08.2012 на суму 32430,50 грн.

З огляду на річний строк позовної давності і пред'явлення позову 01.04.2014, вимога позивача про стягнення 32430,50 грн пені за прострочення платежу погашена строком спеціальної позовної давності, а тому задоволенню не підлягає відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

З посиланням на зазначене вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позову, а саме у частині вимог про стягнення 50843,31 грн боргу за продані квитки, 12477,44 грн 3% річних і 3031,18 грн втрат від інфляції, відмовивши в задоволенні позову в іншій частині.

Разом з тим, залишаючи без зміни рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд не прийняв до уваги доводи відповідача, що викладені ним у апеляційній скарзі, про необхідність здійснення розрахунку позовних вимог згідно з умовами Додатку № 1 до Договору за формулами: (винагорода Товариства за продані квитки на проїзд пасажирів :8,4) х 100 = вартість реалізованих квитків на проїзд) та (винагорода Товариства за продані квитки на перевезення багажу : 60) х 100 = вартість реалізованих квитків на перевезення багажу), з посиланням на те, що відповідні формули не наведені відповідачем ні у Протоколі розбіжностей до п. 4.1 Договору, ні у Додатку № 1 до Договору, ані у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 у справі № 2/109, у якій вказано лише: "Умови додатку № 1 до договору № 2 від 06.09.2010 року, яким затверджено розмір фіксованої плати за надання послуг у редакції відповідача".

Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що в процесі розгляду даної справи господарськими судами, відповідач не надав суду жодних доказів розрахунку своєї заборгованості перед позивачем за спірний період, виходячи з розрахунку за наведеними ним формулами та не подав на їх підтвердження первинних документів.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому, заявник касаційної скарги наголошує на необґрунтованості розрахунку позовних вимог за визначеною позивачем формулою, а також на тому, що підписання актів звірки взаєморозрахунків не є визнанням відповідачем боргу, а отже не може бути підставою для переривання строку позовної давності.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.