ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2014 року Справа № 922/4596/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А. (доповідача),
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен" на рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 березня 2014 року у справі № 922/4596/13 за позовом промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен" про стягнення суми, -
Встановив:
У листопаді 2013 року промислово-технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен" про стягнення заборгованості в розмірі 199446,47 грн., яка виникла внаслідок порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого за видатковими накладними товару в період з 26 листопада 2010 року по 23 грудня 2010 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2013 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 3 березня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 199446,47 грн. боргу та 3988,93 грн. судового збору.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги.
Заява відповідача про відмову від касаційної скарги належним чином не оформлена, відсутній її оригінал, а тому не може бути задоволена.
Заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно видаткових накладних № 42185 від 26 листопада 2010 року, № 42186 від 26 листопада 2010 року, № 42188 від 26 листопада 2010 року, № 42189 від 26 листопада 2010 року, № 46556 від 3 грудня 2010 року, № 51186 від 10 грудня 2010 року, № 51187 від 10 грудня 2010 року, № 55737 від 17 грудня 2010 року, № 59570 від 23 грудня 2010 року, № 59571 від 23 грудня 2010 року позивачем поставлено відповідачу товар - сантехніку на загальну суму 199491,47 грн.
В період з 16 серпня 2006 року по 23 грудня 2010 року між сторонами існували господарські відносини і в цей час позивач поставив, а відповідач - прийняв товар, в тому числі і за вказаними видатковими накладними, на загальну суму 7009407,13 грн., за який розрахувався частково, в сумі 6707602,62 грн. Заборгованість складає 301804,51 грн.
За даними позивача заборгованість відповідача перед ним складає 318923,18 грн.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості в межах строку позовної давності в сумі 199446,47 грн.
Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, керуючись нормами ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 205, 207, 692, 712 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 199446,47 грн. боргу, посилаючись на те, що надані відповідачем докази оплати поставленого товару не є належними в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, актом звірки взаєморозрахунків станом на 18 лютого 2013 року, який свідчить, що між сторонами існували господарські відносини з 16 серпня 2006 року, підтверджується факт того, що остання поставка товару здійснена 23 грудня 2010 року та факт наявності заборгованості відповідача. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.
Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення зміні або скасуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 березня 2014 року у справі № 922/4596/13 - без змін.
Поновити виконання судового рішення у справі.
Сервисы для юристов