Постанова ВГСУ від 30.04.2014 року у справі №910/22040/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року Справа № 910/22040/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоМирошниченка С.В.,Суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р.та на ухвалугосподарського суду міста Києва від 24.12.2013 р.у справі№ 910/22040/13 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"доПублічного акціонерного товариства "Компанія Росток"простягнення 7 732 286,58 доларів США, що еквівалентно 61 804 166,65 грн. та 1 154 574,36 Євро, що еквівалентно 12 360 562,83 грн.

За участю представників:

позивача:Кириленко О.П.;відповідача:Загреб Н.В., Гамоцький Р.М.;ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Український інноваційний банк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Компанія Росток" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 7 732 286,58 доларів США, що еквівалентно 61 804 166,65 грн. та 1 154 574,36 Євро, що еквівалентно 12 360 562,83 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2013 р. (суддя Мудрий С.М.) призначено судово - економічну експертизу для визначення розміру заборгованості відповідача перед позивачем, у зв'язку з чим на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. (судді: В.Г. Суховий, О.В. Агрикова, М.Г. Чорногуз) ухвала місцевого господарського залишена без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та направити матеріали справи на розгляд до господарського суд міста Києва.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом про стягнення коштів за грошовими зобов'язаннями в розмірі 7 732 286,58 доларів США, що еквівалентно 61 804 166,65 грн. та 1 154 574,36 Євро, що еквівалентно 12 360 562,83 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, мотивуючи клопотання тим, що розрахунок позовних вимог позивача є хибним та не відповідає дійсності, в підтвердження чому відповідач надав свій контррозрахунок заборгованості за кредитними угодами № 20094 від 22.11.2006 р. (із змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами) та № 20072 від 28.07.2004 р. (із змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами).

Задовольняючи клопотання про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що суд не зможе встановити суму заборгованості по кредиту без проведення судової експертизи.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначив, що ухвала про призначення експертизи та зупинення провадження у справі не оскаржується.

Але, Вищий господарський суд України не може погодитись з такими висновками апеляційного суду та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Господарським судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено обґрунтування необхідності спеціальних знань для оцінки правильності поданих сторонами розрахунків.

В даному випадку призначення експертизи та порушення перед судовим експертом питань, вирішення яких знаходяться в компетенції суду, призводить до затягування розгляду справи.

Пунктом 12. вищезазначеної постанови Пленуму встановлено, що господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

За таких обставин, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що в даному випадку призначення експертизи та зупинення провадження у справі порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Отже, ухвала господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 83, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2013 р. у справі № 910/22040/13 скасувати.

Справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька