ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2017 року Справа № 914/1743/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Яричів"на постанову від 06.12.2016 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 06.09.2016 господарського суду Львівської областіу справі№914/1743/16 господарського суду Львівської областіза позовомДержавної екологічної інспекції в Львівській областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів"провідшкодування збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства За участю представників сторін:
Від позивача - не з'явились,
Від відповідача - Рак В.М. - дов. від 20.01.2017,
ВСТАНОВИЛА:
Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" з позовом про стягнення 408617,77 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Рішенням від 06.09.2016 господарського суду Львівської області (суддя Фартушок Т.Б.) позов задоволено, з ТОВ "Яричів" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області стягнуто 408 617,77 грн., збитків. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, використовуючи підземні води для господарської діяльності, був зобов'язаний отримати від уповноваженого державою органу спеціальний дозвіл на водокористування відповідно до глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глав 2, 4 Кодексу України про надра.
Постановою від 06.12.2016 колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду у складі: головуючого Галушко Н.А., суддів Марко Р.І., Орищин Г.В. рішення від 06.09.2016 господарського суду Львівської області залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Яричів" у касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 261, 267 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Яричів" Державною екологічною інспекцією у Львівській області складено акт від 07.08.-27.08.2013 року №1581/04/1352, у якому вказано, що відповідачем за період 08.08.2011 по 08.05.2012 здійснено самовільний забір підземних прісних вод для виробничих потреб у межах Новояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області без спеціального дозволу, що є порушенням ст.ст. 19, 23, 65 Кодексу України про надра, у зв'язку з чим за даний період відповідачем самовільно видобуто 8579,00 тис. м. куб. підземних прісних вод, чим заподіяно державі збитки на суму 408617,77грн.
Звертаючись з позовом у даній справі, Державна екологічна інспекція у Львівській області послалась на те, що водопостачання відповідача (види діяльності - виробництво кондитерських виробів тощо) здійснюється з двох свердловин, які знаходяться на відстані 2,3 км. на схід від виробничої площадки. Приймач стічних вод після очисних споруд повної біологічної очистки - канал Яричівський, лівий берег на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 01.06.2009 року №Укр-1929-09/266 з терміном дії до 08.05.2012 року, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області. Ліміт забраної води з підземних джерел 27,746 тис. м. куб. на рік, 8749 м. куб. на добу, з них на господарські потреби - 5,746 тис. м. куб., 24,62 м. куб. на добу; на виробничі потреби - 22,0 тис. м. куб. на рік, 62,84 м. куб. на добу. Використання Відповідачем води з підземних прісних джерел не тільки для власних господарсько-побутових потреб, а й для виробничої діяльності тягнуло за собою необхідність отримання ним спеціального дозволу уповноваженого державного органу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011, Державна екологічна інспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Пунктом 6 згаданого Положення Держекоінспекції України для виконання покладених на неї завдань надано право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.
Процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначена Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464 (далі за текстом - Порядок № 464).
Згідно з п. 2.1 Порядку № 464 періодичність здійснення перевірок визначається відповідно до Критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 №212, із урахуванням екологічної ситуації в районі розташування об'єкта перевірки, ступеня і характеру його впливу на навколишнє природне середовище, а саме: планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання проводяться: з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік, із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки, з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки.
Враховуючи пункти 2 - 4 Критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища, відповідача доцільно віднести до суб'єкту господарювання із незначним ступенем ризику. Перевірка такого суб'єкта господарювання має здійснюватися не частіше 1 разу на три роки.
Як встановлено судами, що перевірку позивачем було проведено 07.08.-27.08.2013. Акт перевірки не містив даних про результати проведення будь-яких перевірок до 2013 року.
Звертаючись із відповідним клопотанням про застосування строку позовної давності, відповідач наголошував, що позовні вимоги ґрунтуються на стягненні збитків за період з 08.08.2011 по 08.05.2012, тобто, на думку відповідача, їх заявлено з пропуском строку позовної давності.
Відмовляючи у застосуванні строку позовної давності до спірних правовідносин сторін, суди виходили з того, що оскільки позивач дізнався про порушення прав держави з акту планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Яричів" від 07.08.-27.08.2013 №1581/04/1352 саме 27.08.2013, і, в силу приписів ч.1 ст.261 ЦК України, саме з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності за вимогою про стягнення вказаних збитків.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на те, що Конституція України проголошує рівність усіх перед законом (стаття 24). Як органи державної виконавчої влади (пункт 2 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011) так і органи місцевого самоврядування (стаття 140 Конституції України) здійснюють свої повноваження в межах Конституції і законів України.
Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 42).
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 Цивільного кодексу України.
Загальна позовна давність статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.
Сервисы для юристов