Постанова ВГСУ від 30.03.2016 року у справі №911/2982/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 911/2982/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" на рішення господарського суду Київської області від 15 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2016 року у справі №911/2982/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до приватного підприємства "Приватна агрофірма "Вороняцькі лани", товариства з обмеженою відповідальністю "Сендер" про стягнення суми,

Встановив:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулось до господарського суду Київської області з позовом про стягнення солідарно з приватного підприємства "Приватна агрофірма "Вороняцькі лани", товариства з обмеженою відповідальністю "Сендер" 65 160,64 грн., з яких: 2 045,72 грн. відсотків річних від простроченої суми, 1 432,01 грн. пені, 45 268,83 грн. курсової різниці, 16 414,08 грн. штрафу за неналежне виконанням умов договору поставки №АП-18-008 від 27 лютого 2014 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 15 вересня 2015 року у справі №911/2982/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 891,18 грн. штрафу, 1 432,01 грн. пені та 2 045,72 грн. річних. В задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27 лютого 2014 року між ТОВ "Хімагромаркетинг", як продавцем, та ПП "Приватна агрофірма "Вороняцькі лани", як покупцем, укладено договір поставки №АП-18-0008, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар вартістю 154 706 грн. (п.п. 1.1., 1.2); покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2. в наступні строки: 30 941,20 грн. - не пізніше 15 квітня 2014 року; 15 470,60 грн. - не пізніше 20 серпня 2014 року; 108 294,20 грн. - не пізніше 20 листопада 2014 року; при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату оплати відповідно до вищезазначеного графіку. Підтвердженням фактичного курсу купівлі долара США є довідка банку. Положення пункту 2.2. застосовуються тільки у випадку збільшення фактичного курсу купівлі долара США. При застосуванні п. 2.2. цього договору, продавець виставляє рахунок-фактуру, який покупець зобов'язаний оплатити протягом 1 (одного) банківського дня. Валютою платежу є національна грошова одиниця України - гривня. (п.п. 2.2., 2.3, 2.5.).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені, застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно п. 5.3. договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно бути виконане.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору більш ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні штраф у розмірі 15% від ціни договору.(Що згідно розрахунку позивача складає 16 414,08 грн.).

Згідно з п. 5.5. договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

24 жовтня 2014 року для забезпечення виконання зобов'язання відповідачем-1, між ТОВ "Хімагромаркетинг" і ТОВ "Сендер" (відповідач-2) укладено договір поруки №ПР-18-0008, згідно якого відповідач-2 є поручителем перед позивачем за належне виконання зобов'язань відповідачем-1 за договором поставки. Поручитель зобов'язується відповідати за своєчасне та повне виконання відповідачем-1 зобов'язань у повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу-1 продукцію на загальну суму 153 470 грн., що підтверджується видатковими накладними №АП-18-0056 від 31 березня 2014 року на суму 92 349,80 грн. та №АП-18-0108 від 9 квітня 2014 на суму 61 120,20 грн., а на підставі укладених сторонами додаткових угод до договору 17 червня 2014 року відповідач-1 повернув позивачу товар вартістю 44 042,80 грн.

Відповідач-1 згідно банківських виписок сплатив 25 березня 2014 року позивачу 5 000 грн., 28 березня 2014 року - 10 000 грн., 8 квітня 2014 року - 10 000 грн., 21 жовтня 2014 - 7 900 грн., 15 грудня 2014 - 46 459,74 грн., 16 грудня 2014 - 30 067,46 грн. Всього на суму 109 427,20 грн.

Таким чином на дату звернення позивача до суду відповідач-1 заборгованості перед позивачем за поставлений товар не мав.

Предметом цього позову є вимога про стягнення 2 045,72 грн. річних, 1 432,01 грн. пені, 45 268,83 грн. курсової різниці, 16 414,08 грн. штрафу.

Встановивши вказані обставини та дослідивши матеріали справи місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 11, 509, 526, 626 ЦК України, задовольнив позов частково та вказав, що оскільки відповідач-1 допускав прострочення оплати поставленого товару, тому зобов'язаний сплатити суми пені, річних та штрафу, проте, стягнув із відповідачів солідарно зменшену суму штрафу, а в задоволенні стягнення курсової різниці відмовив у зв'язку з порушенням позивачем під час її обрахунку умов договору.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій є правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склались між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець, згідно ст. 692 ЦК України, зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2).

Згідно ст. 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.