ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2016 року № 24/228 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В.суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: - на стороні відповідача: не з'явився Сарновська Г.І. Кравченко Т.В. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення та постановуГосподарського суду Львівської області від 07 жовтня 2015 р. Львівського апеляційного господарського суду від 21 січня 2016 р.у справі№ 24/228за позовомШевченківської районної адміністрації Львівської міської радидо 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: - на стороні відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Старий лицар" виконавчий комітет Львівської міської ради, Департамент містобудування та інфраструктури Львівської міської ради, публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестмент Партнерс Груп", Львівська міська рада ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект - Капітал"про зобов'язання вчинити діїВСТАНОВИВ:
У жовтні 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про зобов'язання ТОВ "Старий лицар" демонтувати за власні кошти самовільно збудовану двоповерхову цегляну будівлю, яка знаходиться у м.Львів, на просп. В. Чорновола,67а.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2015 р. (головуючий - Ділай У.І., судді - Долінська О.З., Крупник Р.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 р. (головуючий - Галушко Н.А., судді - Кузь В.Л., Орищин Г.В.), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі 3-я особа Львівська міська рада, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників відповідача, 3-ї особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 25 листопада 2002 році інспекція державного архітектурно-будівельного контролю управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Львівської міської ради видала дозвіл №603/02 на виконання будівельних робіт ТОВ "Старий лицар" зі встановлення павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_1" на АДРЕСА_1 (том І, а.с.14).
У 2004 році інспекція дозвіл не продовжила, мотивуючи тим, що на відведеній земельній ділянці ТОВ "Старий лицар" проводить будівництво капітальної цегляної будівлі, що не відповідає погодженій проектній документації. Начальником інспекції ДАБК була винесена постанова №38 від 03.02.2004р. про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності директора ТОВ "Старий лицар" ОСОБА_7 за порушення ст. 97 КпАП України за самовільне будівництво двохповерхової цегляної споруди на АДРЕСА_1 (том І, а.с.22).
Крім того, начальником інспекції ДАБК була винесена постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, якою на ТОВ "Старий лицар" згідно Закону України "Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" та Положення "Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1995р. №244 накладено штраф у сумі 57 735,00 грн. (том І, а.с.23)
18.06.2004р. виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 625 "Про врегулювання ситуації щодо самовільного будівництва двохповерхової споруди на АДРЕСА_1", яким зобов'язав ТОВ "Старий лицар" за власні кошти знести самовільно збудовану двохповерхову капітальну споруду на АДРЕСА_1, на земельній ділянці, термін дії договору оренди якої закінчився 03.06.2004р., а також зобов'язав ТОВ "Старий лицар" встановити тимчасовий павільйон "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідно до розробленого та погодженого управлінням архітектури та містобудування робочого проекту (том І, а.с.15).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.07.2004р. у справі за №1/209-22/83 зобов'язано ТОВ "Старий лицар" сплатити до бюджету Шевченківського району м. Львова 57735,00 грн. штрафу за правопорушення в сфері містобудування (том І, а.с.69-73).
На виконання рішення господарським судом Львівської області видано 26.07.2004р. наказ (том І, а.с.74).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.05.2008р. заяву ТОВ "Старий лицар" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами рішення від 15.07.2004 р. у справі №1/209-22/83 залишено без змін, а заяву без задоволення (том ІІ, а.с.1-4).
30.03.2007р. виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №156 "Про забезпечення надходжень ринкового збору до міського бюджету м. Львова", у п. 6 якого зазначено "Виділити земельну ділянку для розширення території для торгівлі біля ринку ТОВ "Старий лицар" шляхом оголошення конкурсу на обслуговування ринку". У п. 10 цього ж рішення зазначено "Забезпечити знесення самовільно збудованих споруд на АДРЕСА_1 біля ринку "Старий лицар", контроль за виконанням даного рішення покладено, зокрема, на Шевченківську районну адміністрацію (том І, а.с.67-68).
Шевченківська районна адміністрація надсилала листи - попередження ТОВ "Старий лицар", в яких просила відповідача добровільно знести самовільно збудовані споруди, посилаючись на вищевказані рішення виконкому Львівської міської ради, проте відповідачем самовільно збудоване приміщення не було знесено.
Після порушення провадження у цій справі, рішенням Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 16.12.2008р. за №ПВ-128-05/08 визнано за третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 право власності на об'єкт незавершеного будівництва - нежитлову будівлю готовністю 42%, загальною площею 441,2 м2, літ. "В-2", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том ІІ, а.с.17-111).
Відповідно до рішення постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" від 05 липня 2011 року попереднє рішення постійно діючого третейського суду від 16.12.2008р. скасовано та відмовлено у задоволенні вимог сторін (т.ІІІ, а.с.42-47).
За заявою представника ТОВ "Старий лицар" ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 10.03.2009р. про допущення до виконання рішення постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" від 16.12.2008р. у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано ухвалою цього ж суду від 18.07.2011р. (т.ІІІ, а.с.48).
За результатами розгляду заяви ТОВ "Старий лицар" про поворот виконання рішення суду, Личаківським районним судом м. Львова винесено ухвалу від 02.04.2013р., якою заяву задоволено та здійснено поворот виконання судового рішення - ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 10.03.2009р. у справі за заявою ОСОБА_6 про видачу виконавчого листа на виконання рішення постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації "Принцип" від 16.12.2008р., яким визнано право власності за ОСОБА_6 на незавершене будівництво нежитлових будівель площею 441,2 м. кв. під літ. "В", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том ІІІ, а.с.74). Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 02.04.2013р. залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11.06.2013р. (том ІІІ, а.с.120).
Згідно інформації з Реєстру прав на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.07.2015р. - право власності на спірний об'єкт зареєстровано за ОСОБА_6. Підстава виникнення права власності - рішення постійно діючого третейського суду від 16.12.2008р. (том ІІІ, а.с.189).
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того що, незважаючи на встановлення рішенням Господарського суду Львівської області від 15.07.2004р. у справі №1/209-22/8 здійснення самовільного будівництва саме ТОВ "Старий лицар", в подальшому спірне майно було зареєстроване на праві власності за громадянином ОСОБА_6 і запис про реєстрацію права власності за громадянином ОСОБА_6 у встановленому порядку не скасований, а тому на час винесення рішення ТОВ "Старий лицар" не є належним відповідачем у справі і не може здійснити заходи по демонтажу спірного об'єкту, який перебуває у власності іншої особи.
Оскільки, відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_6 на спірний об'єкт підтверджено державним реєстратором та не є скасованим при тому, що підстава виникнення права власності - рішення постійно діючого третейського суду від 16.12.2008р. скасоване, то за таких обставин позивачем не доведено про порушення прав та інтересів позивача саме відповідачем.
Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд прийшов до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Зокрема, статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва ( створення майна).
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил ( ч.1 ст. 376 ЦК України).
Сервисы для юристов