ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2015 року Справа № 911/3222/14
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. (головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)та на рішенняГосподарського суду Київської області від 09.12.2014 р. (головуючий суддя Ейвазова А.Р., судді Лутак Т.В., Черногуз А.Ф.)у справі№ 911/3222/14 Господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"простягнення 4.633.826,86 грн.,за участю представниківпозивачане з'явились,відповідачаСидорчук Р.Д.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р., позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3.177.551,76 грн. основного боргу, 122.567,56 грн. втрат від інфляції, 115.298,93 грн. процентів, 200.000,00 грн. пені, 300.000,00 грн. штрафу, а також 73.080,00 грн. судових витрат. В частині стягнення 275.354,60 грн. пені, 442.025,48 грн. штрафу та 1.028,54 грн. збитків від інфляції у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 275.354,60 грн. пені, 442.025,48 грн. штрафу скасувати та прийняти нове рішення, яким в позовні вимоги у цій частині задовольнити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій у вказаній частині було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не надано належної оцінки форс-мажорних обставинам, про які зазначав позивач.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивач.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.12.2012 р. між сторонами у справі - НАК "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" (далі - покупець) укладено договір № 110-ПГ-2013-ПР на купівлю-продаж природного газу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач (продавець) зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах договору.
Згідно з п. 2.1 Договору продавець передає з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. природний газ у обсязі до 1.645,000 тис. м3.
Як визначено п. 5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування встановлюється НКРЕ. Ціна 1000 м куб. газу на дату укладання цього договору, відповідно до його п. 5.2, становить - 3.509,00 грн. (без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу), крім того; збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %; податок на додану вартість - 20 %.
Між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 23.07.2013 р., відповідно до якої сторони виклали п. 5.2 договору у новій редакції, відповідно до якої визначили ціну 1000 м куб. природного газу у розмірі 3.459,00 грн. (без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу), крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %; податок на додану вартість - 20 %.
За цією додатковою угодою тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами визначено у розмірі - 265,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 53,02 грн., всього з ПДВ - 318,12 грн.; до сплати за 1000 тис. м3 природного газу - 3.793,28 грн., крім того ПДВ - 20% - 758,66 грн., а всього з ПДВ - 4551,94 грн.
На виконання п. 2.1 договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ у загальному обсязі 2316,903 тис. м куб. на загальну суму 10.600.363,69 грн.
15.11.2013 р. позивачем на адресу відповідача направлена заява №26-6058/1.5-13 від 15.11.2013 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 7.422.812,20 грн. Таким чином, у момент отримання відповідної заяви відповідачем відбулось припинення його зобов'язань з оплати частини газу на суму 7.422.812,20 грн.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у сумі 3.177.551,76 грн., у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком судів, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3.177.551,76 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 115.298,93 грн. процентів та 123.596,10 грн. збитків від інфляції.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Період нарахування процентів позивачем обрахований за поставлений природний газ у січні - вересні 2013 року до 19.11.2013 (до дати зарахування зустрічних однорідних вимог), у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення процентів у сумі 115.298,93 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки їх розмір обрахований правильно.
При цьому вимоги про стягнення 123.596,10 грн. втрат від інфляції, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу, отриманого відповідачем у 2013 року, є обґрунтованими, але не у повному обсязі з огляду на невірний арифметичний розрахунок. Як встановлено судами, задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача 122.567,56 грн. збитків від інфляції, а у задоволенні вимог про стягнення 1.028,54 грн. збитків від інфляції слід відмовити.
Крім того позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 475.354,60 грн. пені та 742.025,48 грн. штрафу.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГГ України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сервисы для юристов