ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2015 року Справа № 910/16809/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого, Грека Б.М., Ковтонюк Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015у справі№910/16809/14 господарського суду міста Києваза позовомвідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"доДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 780 206,46грн.за участі представників сторін:
від позивача - Волошина О.О.,
від відповідача - Мацегорін А.О.,
У С Т А Н О В И В:
20.12.2010 між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальником) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (покупцем) було укладено договір №06/10-2026 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцеві в 2011 році природний газ виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Згідно з п.7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання постачальником зобов'язань щодо передачі обсягів поставки газу, зазначених у п.1.2 цього договору, за умови належного виконання покупцем п.4.1 договору та відсутності заборгованості за цим договором, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 8% (вісім відсотків) від вартості газу, недопоставленого у відповідний період. Положення цього пункту не застосовуються у разі припинення/обмеження газопостачання відповідно до чинного законодавства та умов цього договору, а також за відсутності у постачальника необхідних обсягів газу по незалежних від нього причинах (зниження обсягу поставок газу з боку Російської федерації тощо). У разі здійснення попередньої оплати, постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.
На стадії виконання договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату за природний газ у розмірі 27687110,06грн., проте останній поставив позивачу газ у меншому обсязі на загальну вартість 27032551,87грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу та не заперечується відповідачем, не повернув кошти за неотриманий газ у сумі 654558,19грн., залишив вимогу позивача №07/247 від 18.01.2012 про сплату боргу без виконання, а заяву позивача про зарахування зустрічних вимог №31/2517 від 17.04.2012 відхилив 25.04.2012 листом №31/15-2844.
11.08.2014 відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 654558,19грн. заборгованості з повернення попередньої оплати, 76583,31 грн. інфляційних втрат та 49064,96 грн. 3% річних. Свої вимоги обґрунтовував тим, що на виконання договору № 06/10-2026 від 20.12.2010 про закупівлю природного газу за державні кошти, перерахував відповідачу попередню оплату за природний газ у розмірі 27687110,06 грн., проте останній поставив газ у меншому обсязі на загальну вартість 27032551, 87 грн., у зв'язку з чим позивач просив стягнути різницю між сумою попередньої оплати та вартістю фактично поставленого газу, нарахувавши на зазначену суму інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.
27.10.2014 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін 02.02.2015 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Ропій Л.М. - головуючий, Калатай Н.Ф., Рябуха В.І.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 654558,19грн. боргу, 76583,31грн. інфляційних нарахувань, у решті позову відмовлено. Рішення мотивовані доведеністю наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 654 558,19грн., як різниця між сумою коштів, перерахованих у якості попередньої оплати та вартістю фактично поставленого природного газу, у зв'язку з чим задоволено вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції.
У касаційній скарзі дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили рішення та постанову скасувати в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 76583,31грн. та у цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Постанова та рішення судів у частині стягнення 654 558,19грн. попередньої плати та відмові у стягненні 3% річних не оскаржуються.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення 76583,31грн. інфляційних втрат, суди виходили з того, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами існували негрошові зобов'язання. Спірна сума інфляційних втрат стягнута на підставі п.7.2 договору поставки природного газу від 20.12.2010 №06/10-2026, яким сторони погодили умови повернення покупцю коштів саме з урахуванням індексу інфляції а не в іншому порядку.
Колегія суддів вважає, що ці висновки є передчасними за недотримання судами положень ст.43 Господарського процесуального кодексу України.
Як убачається із матеріалів справи, відповідач обґрунтовував свої заперечення проти нарахування інфляційних втрат саме відсутністю необхідних обсягів газу по незалежних від нього причинах (абз. 2 п.7.2 договору) надавши суду необхідні докази, зокрема.
Згідно зі ст.20 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачальник зобов'язаний здійснювати постачання природного газу в обсягах наявних у нього ресурсів та згідно з укладеними договорами.
Відповідно до п.1.4 статуту ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" засновником компанії є юридична особа, створена відповідно до законодавства України,- Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", зареєстрована рішенням Дніпровської районної державної адміністрації міста Києва від 02.06.1998 №03712, код ЄДРПОУ 20077
Згідно з п.6.5.1 статуту саме засновник визначає основні напрямки діяльності компанії і затверджує її плани та звіти про їх виконання.
Протоколом засідання правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №164 від 26.08.2011 на виконання Указу президента України від 27.04.2011 №504/2011, передано функції з реалізації природного газу від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до НАК "Нафтогаз України" шляхом укладення НАК "Нафтогаз України" договорів купівлі-продажу природного газу із споживачами та підприємствами з газопостачання та газифікації.
У зв'язку з цим, остання поставка природного газу за договором поставки природного газу від 20.12.2010 №06/10-2026 була здійснена відповідачем у вересні 2011, а з жовтня 2011 у ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" був відсутній ресурс газу для забезпечення ВАТ "Кіровоградгаз" необхідними обсягами.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Проте, аналізуючи зміст постанови Київського апеляційного господарського суду, не вбачається, що здійснювалась оцінка зазначених доказів, що унеможливило встановлення настання обставин, які давали підстави для застосування пункту 7.2 договору поставки природного газу від 20.12.2010 №06/10-2026.
Виходячи із положень ч. 2 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. А тому постанова і рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Сервисы для юристов