Постанова ВГСУ від 30.01.2014 року у справі №922/2531/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року Справа № 922/2531/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Палія В.В.за участю повноважних представників:позивача - Вознюка Є.В., відповідача розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановугосподарського суду Харківської області від 19.08.2013 р. Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 р.у справі№922/2531/13-гза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністраціїпростягнення коштів у сумі 2968940,55 грн.встановив:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.2013 р. (суддя Ковальчук Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 р., клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено. Зменшено розмір стягнення штрафних санкцій на 50%. Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення задоволено частково. Розстрочено виконання рішення суду на шість місяців, починаючи з серпня 2013 року, шляхом щомісячної виплати боргу рівними частинами, а саме: серпень 2013 року - 457597,80 грн.; вересень 2013 року - 457597,80 грн.; жовтень 2013 року - 457597,80 грн.; листопад 2013 року - 457597,80 грн.; грудень 2013 року - 457597,80 грн.; січень 2014 року - 457597,80 грн. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2460680,71 грн. основного боргу, 107729,37 грн. пені, 94803,83 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 82372,88 грн., 59379,00 грн. судового збору. В частині стягнення пені у розмірі 107729,37 грн. та 7% штрафу у розмірі 94803,83 грн. відмовлено. Відмовлено в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 20820,56 грн.

У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні пені в розмірі 107729,37 грн. та 7% штрафу в розмірі 94803,83 грн. та наданні відповідачу розстрочки виконання рішення місцевого господарського суду на 6 місяців скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права в цій частині. Прийняти нове рішення про задоволення вимог позивача в частині стягнення пені та 7% штрафу в повному обсязі та відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення місцевого господарського суду в даній справі.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень в оскаржуваній частині норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами при розгляді справи встановлено, що 26.01.2012 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу №93/5-БО, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 даного договору встановлено, що позивач передає відповідачу з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 року природний газ в обсязі до 9522,000 тис. куб. м.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав та поставив відповідачу природний газ протягом січня - квітня 2012 року на загальну суму 13655209,17 грн., що підтверджуються складеними між сторонами актами приймання-передачі природного газу з посиланням на спірний договір купівлі-продажу природного газу, які підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача та скріплені печатками.

Згідно з п. 4.1 вказаного договору, оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Судами встановлено, що відповідач свої зобов`язання виконав частково, розрахувавшись за поставлений природний газ у розмірі 11194528,46 грн., внаслідок чого сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 19.04.2013 р. склала 2460680,71 грн.

Прийняті у справі судові рішення в частині вирішення позову про стягнення з відповідача 2460680,71 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 82372,88 грн., 59379,00 грн. судового збору жодною із сторін не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що пунктом 7.3 спірного договору сторони погодили, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього договору, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 215458,74 грн. та 7% штрафу від суми простроченого понад 30 днів платежу у розмірі 189607,65грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суддів погоджується із обґрунтуванням оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій щодо зменшення розміру нарахування пені і 7% штрафу на 50%, які при розгляду даного питання виходили з того, що борг держави за 2011р. та за 2012 р. із-за різниці в тарифах на послуги з теплопостачання перед КП теплових мереж Харківського району склала 4543114,46 грн.

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим у строк, або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

З огляду на викладене, суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, враховуючи важкий фінансовий стан підприємства відповідача, надав належну оцінку викладеним КП теплових мереж Харківського району обставинам, що унеможливлюють негайне виконання рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2013р., а також документальним доказам на їх підтвердження, та навів належне обґрунтування підстав для задоволення заяви боржника стосовно розстрочки виконання рішення на 6 місяців, а не на 12 місяців, як просив відповідач.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні пені в розмірі 107729,37 грн. та 7% штрафу в розмірі 94803,83 грн. та наданні відповідачу розстрочки виконання рішення місцевого господарського суду на 6 місяців відповідають обставинам справи і вимогам закону, тому її необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ: