ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2016 року Справа № 917/843/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Корнілової Ж.О., Стратієнко Л.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Лубнипропансервіс" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 р.у справі№917/843/16господарського судуПолтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"доПриватного підприємства "Лубнипропансервіс"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК"прота визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників від: позивачаКравченко Ю.В. (дов. від. 27.01.16)відповідачаД'яченко К.С. (дов. від 14.06.16)третя особане з'явилася
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Лубнипропансервіс" про витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна, а саме: частину будівель та споруд та про визнання права власності на вказане нерухоме майно.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.08.2016 р. у справі № 917/843/16 (суддя Безрук Т.М.) в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 р. (судді: Гребенюк Н.В., Барбашова С.В., Слободін М.М.) рішення скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування із чужого незаконного володіння Приватного підприємства "Лубнипропансервіс" нерухомого майна та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, Приватне підприємство "Лубнипропансервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарськими судами, 15.11.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз") (продавець; позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" (покупець; третя особа) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 17.
Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця нерухоме майно, яке зазначено у п. 1.2, а покупець зобов'язався прийняти майно й оплатити його на умовах даного договору. Найменування майна, згідно п. 1.2 договору:
- частина будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Полтавська область, Пирятинській район, м. Пирятин, вул. Сумська, 16, яка складає: газонаповнюючий склад літ.Б: склад 1 пл. 46,1 кв. м, склад 2 пл. 82,2 кв. м, склад 3 пл. 88,8 кв. м, усього по Б - 217,1 кв. м, резервуари літ. № 1, № 2, № З, № 4, частина огорожі літ. № 7, № 8 довжиною 253 п. м.
- частина будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Кононівська 152, яка складає: Б-1: номер частин приміщень 1: склад 1 пл. 69,5 кв. м; номер частин приміщень 2: майстерня 1 пл. 29,7 кв. м, топочна 2 пл. 29,0 кв. м, всього по Б-1 128,2 кв. м, газонаповнюючий склад літ. В-1: склад 1 пл. 71,1 кв. м, склад 2 пл. 141,2 кв. м, склад 3 пл. 129,8 кв. м, склад 4 пл. 7,4 кв. м, всього по В-1 349,5 кв. м; вбиральня літ. Г, насосна літ Д, водопровідна колонка літ. № 1, частина огорожі літ. № 2, № 5, № 9 довжиною 269,1 п. м, частина замощення літ. 1 площею 2571 кв. м, резервуари 4,2 м3 літ. № 6, № 7, № 8, № 12, резервуар 50 м3 літ. № 10, резервуар для пального літ. №11.
16.11.2007 р. третя особа звернулася до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Український правовий союз із позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно.
19.11.2007 р. рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" позовні вимоги задоволені. Визнано дійсним укладений між сторонами у простій письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна № 17 від 15.11.2007 р.
Визнано за третьою особою право власності на нерухоме майно: частину будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Полтавська область, Пирятинській район, м. Пирятин, вул. Сумська, 16.
28.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТДК" (третьою особою) та Приватним підприємством "Лубнипропансервіс" (відповідачем) було укладено договори купівлі-продажу, які посвідечені державним нотаріусом.
Право власності відповідача на спірні будівлі зареєстровано КП "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 30.10.2008 р.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 р. у справі № 917/1837/15 визнано недійсною третейську угоду від 16.08.2007 р. укладену між ТОВ фірмою "ТДК" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"; скасовано рішення Постійно діючого третейського суду від 19.11.2007 р. у справі № 43/7 про визнання права власності на нерухоме майно; скасовано ухвалу Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській організації "Український правовий союз" від 28.11.2007 р. у справі 43/7 за позовом Третьої особи до позивача про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 17 від 15.11.2007 р. дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2016 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 р. у справі № 917/1837/15 залишено без змін.
З урахуванням викладених обставин, позивач звертаючись до суду з позовною заявою посилається на те, що третя особа відчужила на користь відповідача нерухоме майно, що було предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна № 17 від 15.11.2007 р., укладеного між позивачем та третьою особою, який є нікчемним та без достатньої правової підстави; спірне майно вибуло з володіння власника (позивача) поза його волею; відповідач придбав спірне майно у особи, яка не мала права його відчужувати, оскільки не набула права власності на майно у зв'язку з недійсністю договору від 15.11.2007 р.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходячи з аналізу положень ст. 388 ЦК України, встановив, що спірне нерухоме майно вибуло з власності позивача за наявності його волі, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна № 17 від 15.11.2007 р., укладений у простій письмовій формі, було підписано головою правління позивача Паник І. О., в даному договорі зафіксовано волю позивача в особі його керівника на передачу спірного майна у власність іншої особи - ТОВ фірма "ТДК". При цьому, суд першої інстанції вважав, що сам факт скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" по справі № 43/7 від 19.11.2007 р. не може свідчити про відсутність у позивача волі на відчуження спірного майна.
Також, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірне майно, з посиланням на те, що в даному випадку позивач позбавлений права володіння майном, що виключає можливість звернення з позовом про визнання права власності, а також враховуючи похідний характер від першої вимоги про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння, яка визнана судом безпідставною.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що спірне майно вибуло з володіння позивача не на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 17 від 15.11.2007 р., а на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській організації "Український правовий союз" у справі № 43/7 від 19.11.2007 р., яке було ухвалено стосовно спірного майна та в подальшому скасоване, що в даному випадку свідчить про відсутність у позивача волі на відчуження спірного майна.
Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Сервисы для юристов