Постанова ВГСУ від 29.12.2015 року у справі №908/3932/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Справа № 908/3932/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О., Чернов Є.В.за участю представників: відповідача розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1. Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.10.2015 рокуу справі№908/3932/15 господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного підприємства "Кварц-10"доПублічного акціонерного товариства "Запоріжкокс"простягнення грошових коштівВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2015р. (суддя Науменко А.О.) позовні вимоги задоволені частково.

Вирішено стягнути з публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на користь приватного підприємства "Кварц-10" суму 19 000, 00 грн. основного боргу, суму 1992,54 грн. пені, суму 10602,08 грн. втрат від інфляції, суму 478,53 грн. 3% річних, суму 1528,97 грн. судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати у встановлені договором строки. Позовні вимоги щодо стягнення боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних, перевірені та задоволені частково, оскільки судом виявлені арифметичні помилки в розрахунках позивача.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. (судді Агапов О.Л., Сгара Е.В., Склярук О.І.) рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2015р. залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, провадження у справі припинити.

Скаржник вважає, що суд порушив норми ст.ст. 12, 80 ГГПК України, оскільки спір у справі підлягав вирішенню в постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група), що сторонами було погоджено у п. 9.2 договору згідно умов якого майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимоги) за основною сумою зобов"язань підлягали вирішенню третейським судом. Скаржник вважає, що представник, який діяв у суді першої інстанції не був уповноважений підписувати будь-які документи в рамках виконання укладених договорів між сторонами, тому його заява про те, що він не заперечує проти розгляду справи господарським судом не може бути врахована.

Крім того, скаржник вважає, що суд невірно визначив початок перебігу 30-го строку, встановленого ст. 7.2 договору для розрахунку пені, що свідчить про порушення ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 343 ГК України, ст.ст. 251, 252, 253 ЦК України.

Позивач надіслав суду заяву про розгляд касаційної скарги без участі свого представника.

Позивач у запереченнях з доводами скарги не погодився з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову без зміни.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги,заслухавши представника відповідача, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом 14.10.2014 р. між приватним підприємством "Кварц-10" (постачальник, позивач у справі) та публічним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 2461 (далі - договір № 2461).

Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Сторонами не оспорюється предмет поставки, кількість, номенклатура, строки поставки, ціна, порядок розрахунків, встановлені обставини неналежного виконання відповідачем договору.

Спірним за висновок скаржника є компетенція суду, який розглянув справу.

Згідно з умовами пп.9.1 та 9.2 договору № 2461 сторонами визначено порядок вирішення спорів.

Так, спори та розбіжності, що виникли у зв'язку з даним договором або мають відношення до його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, повинні за можливості вирішуватись шляхом переговорів. Якщо, такі спори або розбіжності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється у відповідності до матеріального права України наступним чином:

- спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимоги) за основною сумою зобов'язань, вирішуються у господарських судах України (у відповідності до діючого законодавства України);

- спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимоги) за основною сумою зобов'язань, вирішуються у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" (у відповідності до регламенту вказаного суду), рішення якого є кінцевим та обов'язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами у строки, вказані у рішенні суду.

Отже, сторонами по справі укладено третейську угоду.

Відповідно до ч. 2 ст.12 ГПК України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Провадження у справі підлягає припиненню, якщо є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду. Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. Якщо таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Як встановлено судом у судовому засіданні 06.08.2015р. представником відповідача подано заяву, в якій вказано, що він не заперечує проти розгляду даної справи господарським судом Запорізької області в контексті п. 9.2. договору поставки № 2461 від 14.10.2014 р..

Заява подана особою, яка мала всі повноваження сторони у справі згідно із довіреністю.

З огляду на ті обставини, що відповідач не заперечував проти розгляду справи саме господарським судом, спір у справі правомірно розглянутий господарським судом Запорізької області.