Постанова ВГСУ від 29.11.2016 року у справі №916/1375/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 916/1375/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2016у справі№ 916/1375/16 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС"простягнення грошових коштів

за участю представників: позивачаКоновалова Н.О.- предст. дов від 02.08.2016відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" 19920,06 грн. Позовні вимоги обґрунтовані доводами про виконання відповідачем обов'язку здійснити оплату за договором не в повному обсязі, що вбачається з результатів проведення Державною фінансовою інспекцією в Одеській області перевірки фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, якою встановлено, що протягом цього періоду позивач при розрахунку плати за право земельного сервітуту невірно застосував коефіцієнти індексації, що призвело до недоотриманням ним плати за договором № 133-31/6 від 24.01.2012.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначаючи про те, що умови договору виконував належним чином, здійснюючи платежі здійснювались у розмірі, передбаченому договором; зміна ціни договору після його виконання не допускається.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.07.2016 (суддя Зайцев Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 (судді: Головей В.М. - головуючий, Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач послався на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 368, 525, 526, 610, 627-629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; зазначив, що умовами договору сторони погодили, що розмір плати за право земельного сервітуту на земельну ділянку на кожний наступний рік перераховується сторонами шляхом коригування плати за право земельного сервітуту за попередній рік з урахуванням проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки на величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, визначеного Центральним органом влади з питань земельних ресурсів, відтак, відповідач не виконав належним чином умови укладеного договору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи касаційної скарги.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 24.01.2012 Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" (Землекористувач) та Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС" (Сервітуарій) уклали договір про встановлення строкового платного земельного сервітуту № 133-31/6, за умовами якого земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки (Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 205857, який виданий 10 червня 2009 року на підставі рішень Южненської міської ради від 24 квітня 2009 року за № 1122-V, від 29 травня 2002 року за № 34-XXIV). Земельний сервітут встановлюється Землекористувачем в інтересах Сервітуарія на право проїзду на транспортному засобі по наявній під'їзній дорозі, згідно Плану меж земельної ділянки загальною площею - 9 551 кв.м., щодо якої встановлено земельний сервітут (Додаток № 2 до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору).

Відповідно до пункту 2.1., цим договором встановлюється строковий платний земельний сервітут який набирає чинності з моменту його державної реєстрації та діє до 31 грудня 2014 року.

Згідно з пунктом 3.1. договору, щомісячна плата по договору встановлюється з розрахунку за один місяць у розмірі 6029,07 грн. без врахування ПДВ, згідно з розрахунком (додаток № 1 до цього договору), який є невід'ємною частиною цього договору. Нарахування ПДВ на суму плати за цим договором здійснюється відповідно вимог Податкового кодексу України.

Пунктом 3.6 договору сторони встановили, що умови договору про розмір плати можуть переглядатися за згодою сторін у випадках: погіршення стану земельної ділянки не з вини Сервітуарія, що підтверджено документально; збільшення розмірів плати за землю, які сплачує Землекористувач земельної ділянки щодо якої встановлюється земельний сервітут; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. У разі зміни плати на вимогу однієї із сторін, зацікавлена сторона повинна повідомити про те іншу сторону не пізніше ніж за 15 днів. При досягненні згоди між сторонами укладається додаткова угода про зміну умов договору щодо розрахунків. У разі неотримання Землекористувачем відповіді протягом 15 календарних днів з моменту отримання Сервітуарієм повідомлення про зміну розміру плати за право земельного сервітуту вважається, що Сервітуарій погодився з новим розміром плати за цим договором.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що право земельного сервітуту виникає після підписання цього договору сторонами з дати його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. Усі зміни, додатки та додаткові угоди до цього Договору є дійсними, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками сторін (пункт 8.4. Договору).

Згідно з Додатком № 1 до Договору (розрахунок плати за право земельного сервітуту тимчасове користування земельною ділянкою, яка належить ДП "МТП "Южний" на праві постійного користування) - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кв.м. в рік, щорічно перераховується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель відповідно до cтатті 289 Податкового кодексу України.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 323-0/1 від 27.01.2014 станом на 01.01.2014 нормативна грошова оцінка кв.м. земельної ділянки складала 324,78 грн.; відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 190-0 від 28.01.2015 станом на 01.01.2015 нормативна грошова оцінка кв.м земельної ділянки складала 501,41 грн.

Суди також встановили, що в період з 02.11.2015 по 29.01.2016 Державна фінансова інспекція в Одеській області провела перевірку фінансово-господарської діяльності Порту за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, за результатами якої було складено довідку комісійної перевірки фінансово-господарської діяльності Порту від 05.02.2016 та встановлено, що протягом охопленого перевіркою періоду, в порушення статті 193 Господарського кодексу України та пунктів 3.1, 3.6 договору, внаслідок застосування невірного коефіцієнту індексації при розрахунку плати за право земельного сервітуту, Порт недоотримав плати по договорам сервітуту на загальну суму 68571,40 грн.

З урахуванням виявлених під час проведення перевірки порушень, 10.03.2016 року Порт на адресу відповідача направив лист з вимогою відшкодування витрат по недоодержаному підприємством доходу у сумі 19920,06 грн., який залишений відповідачем без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач здійснив розрахунки за договором сервітуту в повному обсязі відповідно до умов договору та коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України за станом на 01.01.2015 в розмірі 1,249; положення укладеного сторонами договору не передбачають можливість односторонньої їх зміни за відсутності згоди іншої сторони.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, вказавши, що відповідач в повному обсязі виконує взяті на себе зобов'язання зі сплати права земельного сервітуту на земельну ділянку, доказів наявності будь-яких претензій чи зауважень позивача з цього приводу матеріали справи не містять; позивач не звертався до суду із позовом про внесення змін до договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту № 133-31/6 від 24.01.2012, а також не повідомляв відповідача про зміну плати за право земельного сервітуту на земельну ділянку, в порядку, передбаченому договором; довідка Державної фінансової інспекції в Одеській області не є належним та допустимим доказом, що підтверджує заборгованість відповідача зі сплати за право земельного сервітуту.

Судова колегія зазначає, що цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.