Постанова ВГСУ від 29.11.2016 року у справі №910/31608/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 910/31608/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.08.2016у справі№ 910/31608/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 340292025,81 грн.

за участю представників: позивачаГромніцький Ю.П. -предст. дов. від 13.05.2014;відповідачаКравчик С.М.- предст. дов. від 18.10.2016;

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 173586013,56 грн. заборгованості за газ, спожитий у січні-грудні 2014 року, 60825151,22 грн. пені, 3% річних у розмірі 6684175,69 грн. та 99196685,16 грн. інфляційних втрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу та обґрунтовано приписами статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив, у якому вказав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог оскільки, за твердженням відповідача, розрахунки між сторонами мають здійснюватись з урахуванням приписів Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу"; розрахунок інфляційних втрат, відсотків річних та пені здійснено позивачем невірно; позивачем не надано доказів в підтвердження якості переданого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 (суддя Нечай О.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість в розмірі 173586013,56 грн., інфляційні втрати в розмірі 80277366,86 грн., 3% річних в розмірі 6684175,69 грн. та пеню в розмірі 30412575,61 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 (судді: Кропивна Л.В. - головуючий, Суховий В.Г., Чорна Л.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 173586013,56 грн., інфляційні втрати в розмірі 80277366,86 грн., 3% річних в розмірі 6684175,69 грн., пеню в розмірі 60825151,22 грн. та 172541,88 грн. судового збору за подання позову. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судового збору у розмірі 200970,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказує, що суди всупереч приписам частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України не залучили до участі у справі, як третю особу, орган державної влади; не врахували, що відповідач здійснював розрахунки згідно з приписами Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки", затвердженого постановою КМУ від 18.06.2014 № 217, якими змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору, відтак, відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасну оплату.

У поданих додаткових поясненнях до касаційної скарги відповідач послався також на зміну умов договору купівлі-продажу природного газу, на підставі якого відбувається стягнення, відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/11803/16, яке набрало законної сили та яким встановлено преюдиціальні обставини за змістом статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Також відповідач подав клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/14909/16, до вирішення спору у якій неможливо вирішити пов'язаний спір у справі № 910/31608/16.

Судова колегія відхилила клопотання про зупинення провадження у справі з тих підстав, що відповідно до меж своїх повноважень суд касаційної інстанції не має права приймати докази, які відсутні в матеріалах справи, та встановлювати обставини справи, які не досліджувались судами попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 09.12.2013 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу № 1246/14-БО-41, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві для СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 197360,00 тис. куб. м.

Згідно з пунктами 2.3 та п. 2.4 Договору за розрахункову одиницю газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов: (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа). Фізико хімічні показники газу, який передається продавцем покупцеві в пунктах приймання-передачі, указаних у пункті 3.1 цього Договору, повинні відповідати вимогам ГОСТу 5542-87 "Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия".

Відповідно до пункту 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріпленні печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмові формі вмотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для статочних розрахунків між сторонами.

За пунктом 6.1 договору оплата здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В подальшому сторони укладали додаткові угоди до договору купівлі-продажу природного газу № 1246/14-БО-41, якими погоджували ціну газу та тарифи на транспортування природного газу магістральними та розподільчими трубопроводами.

Місцевий господарський суд встановив, що за даними актів приймання-передачі природного газу на виконання умов договору позивач поставив відповідачу протягом січня-грудня 2014 року природний газ на загальну суму 468039285,28 грн., що сторони не заперечують.

Однак, відповідно до наданого позивачем розрахунку, оплату за поставлений газ відповідач здійснював з порушенням строків оплати та не у повному обсязі, а розмір заборгованості станом на день розгляду спору складає 173586013,56 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач всупереч статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України неналежним чином виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого за договором купівлі-продажу природного газу, у зв'язку з чим позивач відповідно до умов договору та положень законодавства нарахував пеню, інфляційні та 3 % річних згідно з доданим розрахунком.

Місцевий господарський суд визнав доведеним факт наявності у відповідача заборгованості за отриманий газ у розмірі 173586013,56 грн., водночас, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а також визнав за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%, враховуючи майновий стан відповідача.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, розглянув та відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження до розгляду справи № 910/14909/16 про визнання недійсним одностороннього правочину позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, вказавши, що правочин, вчинений 01.08.2016, не стосується рішення у даній справі, прийнятого 06.04.2016.