ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2016 року Справа № 905/3472/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Малетича М.М., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скаргДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 р.у справі№905/3472/15господарського судуДонецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини"доДержавного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1"простягнення заборгованостіза участюДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
за участю представників від: позивачаГриневського В. В. (дов. від 28.04.16),відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,департаментуМЮУ - Пацюк К.І. (дов. від 01.11.16)
В С Т А Н О В И В :
08.06.2016 р. до господарського суду Донецької області за вх. № 17860/16 від 08.06.2016 р. надійшла скарга Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" (відповідача) вих. № 1223 від 03.06.2016 р. про визнання дій головного державного виконавця незаконними, скасування постанови про арешт коштів боржника, в якій скаржник просив визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.05.2016 р. ЗВП № 51233374 незаконними; скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. про арешт коштів боржника від 25.05.2016 р. ЗВП № 51233374.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.06.2016 р.(суддя Д.М. Огороднік) (з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області, згідно ст. 89 ГПК України) скаргу Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. задоволено частково; визнано дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. щодо винесення постанови про арешт коштів Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" від 25.05.2016 р. № 51233374 в частині примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 17.03.2016 р. № 905/3472/15 в частині накладення арешту на рахунок № 26003011382402, який відкритий в ПАТ "Альфа-Банк" та в частині накладення арешту на рахунках № 260413021335, № 260423011335, які відкриті у АТ "Державний ощадний банк України" такими, що не відповідають нормам чинного законодавства; визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. про арешт коштів Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" від 25.05.2016 р. № 51233374 в частині примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 17.03.2016 р. № 905/3472/15 в частині накладення арешту на рахунок № 26003011382402, який відкритий в ПАТ "Альфа-Банк" та в частині накладення арешту на рахунки № 260413021335, № 260423011335, які відкриті у АТ "Державний ощадний банк України".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 р. у справі №905/3472/15 (судді: Н.В. Будко, А.М. М'ясищев, О.І. Склярук) ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати, та в задоволенні скарги на дії ДВС відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гірничі машини" м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" м. Вугледар про стягнення суми основного боргу у розмірі 16726986,00 грн. та суми 3 % річних у розмірі 247492,48 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.02.2016 р. позов Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" задоволено повністю.
17.03.2016 р. на виконання зазначеного рішення було видано відповідний наказ.
25.05.2016 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. в межах зведеного виконавчого провадження № 51233374 прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти у межах суми 198 092 075,32 грн.
Не погодившись з зазначеною постановою державного виконавця, Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (відповідач) звернулося до господарського суду Донецької області зі скаргою про визнання дій головного державного виконавця незаконними, скасування постанови про арешт коштів боржника, в якій скаржник просив визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.05.2016 р. ЗВП № 51233374 незаконними; скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. про арешт коштів боржника від 25.05.2016 р. ЗВП № 51233374.
Задовольняючи частково скаргу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.
Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно п.4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Відповідно до ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Державним виконавцем було відкрито декілька виконавчих проваджень, де боржником є ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1".
Виконавчі провадження були об'єднані постановою від 24.07.2015 р. та утворено зведене виконавче провадження ЗВП №51233374, боржником за яким є Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1". Залишок загальної суми заборгованості по зведеному виконавчому провадженню №51233374, яка підлягає арешту даною постановою з урахуванням частково стягнутих грошових коштів, склав 198092075,32 грн.
На виконання рішень судів та постанов державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору накладено арешт на кошти у межах суми 198 092 075,32 грн., що містяться на рахунках.
Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
В той же час статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 115, ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю, ст.22, ч.ч.1, 6 ст.24, ч.3 ст.15 Закону України "Про оплату праці" визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Частиною 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. Частиною 1 статті 72 Закону України "Про виконавче провадження" також встановлено, що на допомогу по державному соціальному страхуванню, яка виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
Дійсно, ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна боржника направлений насамперед для забезпечення реального виконання рішення, тобто стягнення сум за виконавчим документом на користь стягувача. В той же час при наявності законодавчого обмеження та заборони на стягнення таких коштів, виконавчою службою під час розгляду справи не доведено підстав для застосування арешту коштів, які знаходяться на таких рахунках, та які в подальшому не можуть бути використані для погашення заборгованості перед стягувачем. Таким чином, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві.
Сервисы для юристов