ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2015 року Справа № 927/803/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2015 у справі №927/803/15 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережева інфраструктура" про банкрутство, -
в с т а н о в и в:
Постановою господарського суду Чернігівської області від 18.06.2015 по справі № 927/803/15 (суддя Тимченко М.Г.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережева Інфраструктура" з наслідками, передбаченими ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії боржника Стук Ірину Михайлівну, інше.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2015 (головуючий суддя Сотніков С.В., судді Разіна Т.І., Копитова О.С.,) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову господарського суду Чернігівської області від 18.06.2015 у справі №927/803/15.
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2015 скасувати та направити справу до суду апеляційного інстанції для розгляду апеляційної скарги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.06.2015 порушено провадження по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережева Інфраструктура", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено судове засідання на 18.06.2015. Копію зазначеної ухвали було направлено боржнику, ліквідатору (голові комісії з припинення) Стук І.М., ДПІ у м. Чернігові, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, Новозаводському районному суду м. Чернігова, Деснянському районному суду м. Чернігова, Деснянському ВДВС Чернігівського МУЮ, державному реєстратору Чернігіського МУЮ, Відділу з питань банкрутства ГУ юстиції в Чернігівській області.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 18.06.2015 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережева Інфраструктура" з наслідками, передбаченими ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії боржника Стук Ірину Михайлівну, інше.
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову суду першої інстанції від 18.06.2015, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник скарги не є стороною у справі про банкрутство ТОВ "Мережева інфраструктура", у зв'язку з чим не має права на оскарження судового рішення у справі про банкрутство.
Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон), в редакції з 19.01.2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
За частиною 1 статті 2 Закону, провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до статті 9 Закону, справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, випадки в яких особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку мають бути встановлені Господарським процесуальним кодексом України.
Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Як встановлено статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).
Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку статті 95 Закону, визначені положеннями частини 3 статті 95 Закону та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.
У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою частини 1 статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.
Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.
Сервисы для юристов