Постанова ВГСУ від 29.09.2015 року у справі №925/2375/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 925/2375/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.07.2015у справі№ 925/2375/14 Господарського суду Черкаської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доАнтонівської сільської ради провизнання недійсними договорів та стягнення 50500 грн. за участю представників: прокурор Боднарчук В.М. - посв., № 023013;позивачаОСОБА_4.; ОСОБА_6 - предст., дов. від 20.01.2015;відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду з позовом про визнання недійсними договорів без номера від 08.05.2013 та від 22.05.2013 про плату за користування земельною ділянкою та про намір укладення договору оренди, укладених з Антонівською сільською радою, а також про стягнення 50500 грн. безпідставно набутих коштів, посилаючись на приписи статей 213, 215, 1212 Цивільного кодексу України. Позивач вказав, що відповідно до змісту опосередкованих правовідносин до спірних договорів підлягають застосуванню положення Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України, зокрема, щодо порядку надання у користування земельної ділянки державної власності та вимог щодо реєстрації права оренди; натомість, відповідач не наділений правом розпоряджатися землями державної власності, право оренди за зазначеними договорами не зареєстровано, акти приймання-передачі земельних ділянок не підписано, фактичне використання їх не здійснювалось, а кошти відповідно до умов договору позивач сплатив безпідставно. Також позивач зазначив, що, починаючи з липня 2013, земельні ділянки, за які надходила плата, передані в користування третіх осіб за договорами оренди для ведення фермерського господарства, відтак, до бюджету надходили подвійні платежі за користування земельними ділянками.

Відповідач відхилив позов, зазначивши, що спірні договори укладені відповідно до діючого законодавства України за вказівкою Шполянської райдержадміністрації на підставі її відповідного розпорядження; спірні договори затверджені рішенням сесії ради, яке є чинним; спірні договори втратили чинність в зв'язку зі закінченням строку їх дії; доводи позивача про зміст опосередкованих договорами правовідносин не відповідають змісту цих договорів; обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача про повернення сплачених коштів не відповідають приписам статті 1212 Цивільного кодексу України та суперечать статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.02.2015 (суддя Спаських Н.М ) позов задоволено; визнано недійсними договори без номера від 08.05.2013 та від 22.05.2013 про плату за користування земельною ділянкою та про намір укладення договору оренди, укладені Антонівською сільською радою та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4; стягнуто з відповідача на користь позивача 50500 грн. як безпідставно отриманих коштів та 4623 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 (судді: Самсін Р.І. - головуючий, Скрипка І.М., Шаптала І.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, заступник прокурора міста Києва подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди визнали спірні договори недійсними всупереч встановленим обставинам справи про відсутність факту розпорядження відповідачем спірними земельними ділянками в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України та статті 122 Земельного кодексу України; матеріалами справи підтверджено використання позивачем земельних ділянок, що є предметом спірних договорів, а кошти за використання земельної ділянки повинні надходити до сільського бюджету незалежно від органу-орендодавця; суди невірно застосували статті 207 та 208 Господарського кодексу України щодо наслідків недійсності договорів; безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу в якому заперечив проти доводів касаційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а судові рішення у справі без змін, відповідач не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора та позивача присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Антонівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладались договори про плату за користування земельною ділянкою та про намір укладення договору оренди від 08.05.2013 та від 22.05.2013, предмет яких визначено таким чином:

- землекористувач, з метою недопущення фінансових втрат до бюджету, пов'язаних з неможливістю своєчасно укласти договір сплачує, а Антонівська сільська рада приймає плату за користування земельною ділянкою (рілля) яка знаходиться в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського району (пункт 1 договорів);

- договір укладено з метою сплати землекористувачем плати за користування земельною ділянкою на умовах, визначених даним договором, до укладання договору оренди земельної ділянки відповідно з вимогами законодавства України (пункт 2 договорів);

- землекористувач підтверджує факт використання ним наступної земельної ділянки:

місце розташування земельної ділянки - державні землі запасу в межах Антонівської сільської ради;

розмір земельної ділянки 32 га (за договором від 08.05.2013) та 13, 86 га (за договором від 22.05.2013);

цільове призначення земельної ділянки: - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У розділі "Строк дії договору" (пункти 5, 5.1) визначено, що договір укладено строком з 01.01.2013 по 31.12.2013; після закінчення строку дії даного договору сторони мають укласти договір оренди визначеної земельної ділянки відповідно до вимог, передбачених законодавством України чинним на час укладання договору оренди земельної ділянки.

Укладення зазначених договорів вчинено сторонами за формою договору, яку рекомендовано застосовувати у роботі листом Черкаської обласної державної адміністрації за вих. № 286/01/01-23 від 28.02.2013 з метою запобігання втрат коштів місцевих бюджетів, необхідністю укладання договорів та продовження строку дії, про що вказано у спірних договорах з посиланням на їх укладення Антонівською сільською радою в особі сільського голови Годлевського Олега Петровича… виконуючи рекомендації Черкаської обласної державної адміністрації (лист № 286/01/01-23 від 28.02.2013).

Виходячи з преамбули рекомендованої тимчасової форми договору, запропонованої Черкаською ОДА, суди попередніх інстанцій визначили, що такий розраховано на випадок врегулювання відносин сторін на період після закінчення дії попереднього договору оренди землі через неможливість його продовження; договір за такою формою передбачено до укладення із землекористувачем земельної ділянки, тобто, з особою, якою у встановленому законом порядку набуто право користування земельною ділянкою, та наявні законні підстави для продовження договірних відносин щодо такого користування. Вказані висновки господарських судів (щодо використання форми договору із землекористувачем) ґрунтуються на аналізі ними змісту спірних договорів, де у пункті 4 вказується про домовленість сторін невідкладно укласти новий договір оренди земельної ділянки після законодавчо чіткого визначення способу та форми передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів в галузі земельних відносин та виготовлення правовстановлюючої документації на право користування землею.

Враховуючи розташування земельних ділянок площею 32 га та 13, 86 га щодо яких укладено спірні договори 08.05.2013 та 22.05.2013, за межами населеного пункту в адміністративних межах Антонівської сільської ради, суди дійшли висновку, що остання, як до внесення змін до статті 122 Земельного кодексу України, так і після змін, що набули чинності з 01.01.2013 не була і не є наділена повноваженнями щодо надання в користування земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції представники обох сторін підтвердили, що до часу укладення спірних договорів у травні 2013 року, позивачка та Антонівська сільська рада не перебували у договірних відносинах з приводу оренди землі, зокрема і щодо тих земельних ділянок, які стали предметом спірних договорів.

Разом з тим, квитанціями, копії яких наявні у матеріалах справи, підтверджено надходження від позивача платежів на суму 50500 грн. до бюджету сільської ради.

При цьому в матеріалах справи наявні докази, що з 01.07.2013 Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області укладено договір оренди землі площею 14 га з ОСОБА_10,, а 26.07.2013 - з ОСОБА_11; на запит суду Головне управління Держземагентства у Черкаській області не надало інформацію щодо укладення договорів оренди зі зазначеними вище громадянами, в зв'язку з чим суди відзначили про неможливість достовірно підтвердити чи спростувати спільність конфігурації та місця розташування земельних ділянок.

Також суди врахували, що перевіркою, за результатами якої складено акт від 24.07.2013 Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області, підтверджено, що станом на час проведення перевірки документи, передбачені статтями 125, 126 Земельного кодексу України, на земельну ділянку відсутні, земельна ділянка площею 32 га використовується позивачем без оформлених правовстановлюючих документів, а також без документів, які б підтверджували надання земельної ділянки в користування відповідно до чинного законодавства. Зазначений акт від 24.07.2013, протокол про адміністративне правопорушення від 24.07.2013 за № 000233, постанова про накладення адміністративного стягнення від 01.08.2013 № 000233 винесені на підставі встановлених актом порушень, залучені до матеріалів справи і обставини, в них зафіксовані, не спростовані позивачем. Укладаючи спірні договори з Антонівською сільською радою у пункті 3 землекористувач, яким є позивач, підтверджував факт використання цих земельних ділянок, відповідні заперечення з посиланням на наявність тимчасового договору оренди на 32, 99 га, укладеного з рекомендаціями облдержадміністрації від 28.02.2013 та рішення Антонівської сільської ради від 03.04.2013, внесені до акта Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області. Постанова від 15.11.2013 Шполянського райсуду Черкаської області, якою скасовано постанову державного інспектора сільського господарства від 20.08.2013 про накладення на позивача адміністративного штрафу, стосується іншого акта перевірки від 06.08.2013, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області у відношенні іншої земельної ділянки - площею 13, 86 га. Вказаною постановою не спростовано факту використання зазначеної ділянки позивачем, зафіксованого актом від 06.08.2013, а при задоволенні позовних вимог та скасуванні постанови про накладення адміністративного правопорушення суд вирішував питання дотримання інспектором Чорноволом А.С. процедури при розгляді адміністративної справи - суто з процедурного питання, про що прямо зазначено у постанові суду.