Постанова ВГСУ від 29.09.2015 року у справі №911/1528/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 911/1528/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Жукової Л.В. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015у справі№ 911/1528/15 господарського суду Київської областіза заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Україна"пробанкрутствоза участю Ліквідатора Кучака Ю.Ф.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2015 порушено провадження у справі №911/1528/15 (Суддя - Лопатін А.В.) про банкрутство ТОВ "Пріорітет Україна".

Не погодившись із наведеною ухвалою суду першої інстанції, Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління (далі - ОДПІ ГУ) ДФС у Київській області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою з проханням про скасування ухвали від 23.04.2015 року та зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 у справі №911/1528/15 (головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.06.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на ухвалу господарського суду Київської області від 23.04.2015 у справі № 911/1528/15.

При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що апеляційне провадження підлягає припиненню на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки заявник апеляційної скарги не набув статусу кредитора боржника, а відтак, і права на оскарження прийнятих у цій справі судових рішень.

Не погодившись із прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ухвалою, Бориспільська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року у даній справі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм податкового законодавства України та процесуального права, зокрема, ст. 91 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час здійснення апеляційного провадження, суд другої інстанції встановив, що Бориспільська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не набула статусу кредитора у справі та не є учасником даної справи про банкрутство, відтак, у даному випадку, не має права на оскарження судових актів у даній справі.

Встановивши ці обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку про припинення апеляційного провадження за поданою Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Київської області від 23.04.2015 про порушення провадження у даній справі, оскільки заявник не набув статусу кредитора у справі №911/1528/15 та не довів, що оскаржуваний процесуальний документ зачіпає його права, а відтак, і права оскарження прийнятих у цій справі судових рішень.

Відмовляючи у задоволенні поданої Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити прийняті господарським судом рішення (в цьому випадку - ухвалу місцевого господарського суду) в апеляційному чи касаційному порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 106 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка набрала чинності з 19.01.2013 року), положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, стаття 1 якого визначає сторін та учасників провадження у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів).

Також, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ст. 23 Закону особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційної інстанції також звертає увагу заявника касаційної скарги на ст. 210 ГК України, згідно з якою, кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Бориспільська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, на момент прийняття оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не набула статусу кредитора ТОВ "Пріорітет Україна".