Постанова ВГСУ від 29.09.2014 року у справі №916/1317/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року Справа № 916/1317/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р.,суддівАкулової Н.В., Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 у справі № 916/1317/14 господарського суду Одеської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 простягнення 21 967,41 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: ОСОБА_6, дов. б/н від 22.01.2014

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2014 у справі № 916/1317/14 (суддя Брагіна Я.В.) позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 1 445,28 грн - пені, 2 160,18 грн - штрафу, 17 488,69 грн - 100% річних.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 у справі №916/1317/14 (у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Разюк Г.П., Петрова М.С.) скасовано рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2014 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 17 488,69 грн - 100% річних. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 536, 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч.ч. 2, 3 ст. 4-3, п. 6 ч. 2 ст. 105 ГПК України, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду України від 28.07.2014, залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2014 у справі № 916/1317/14.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13.05.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (як постачальником) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (як покупцем) було укладено договір постачання № 161 Од, за умовами якого постачальник протягом усього терміну дії договору зобов'язується постачати покупцю продукцію, що є об'єктом торгівлі постачальника (товар), а саме: пакувальне устаткування, витратні матеріали.

Відповідно до п. 1.2. договору постачання покупець зобов'язався приймати у постачальника товар та оплачувати його на умовах, передбачених цим договором.

Асортимент та кількість кожної партії товару визначається на підставі заявок покупці і вказуються в рахунку-фактурі постачальника. Оплата рахунку-фактури або надання постачальникові довіреності для отримання товару, зазначеного в рахунку-фактурі, є підтвердженням узгодження з боку покупця асортименту, кількості та ціни товару, що постачається, та умов його постачання (п. 2.1 договору постачання).

Згідно з п.п. 2.6, 2.7 договору постачання строк поставки товару для умов EXW та FCA не повинен перевищувати 5 робочих днів з моменту одержання від покупця довіреності на отримання товару, а для умови СРТ - 12 робочих днів. Датою поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній постачальника.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору постачання розрахунок за кожну поставлену партію товару покупець здійснює протягом 15 календарних днів від дати здійснення поставки. Розрахунки здійснюються у безготівковому порядку платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п.4.1. договору ціна кожної партії товару встановлюється в рахунку-фактурі постачальника та узгоджується в порядку, визначеному у п.2.1. цього договору.

Відповідно до п.5.2 договору постачання за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми несплаченого, але поставленого товару за кожний календарний день прострочення платежу, а у разі перевищення затримки більш ніж на 10 банківських днів - додатково штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

У п. 5.3 договору постачання сторонами встановлено, що у разі прострочення оплати покупець сплачує постачальнику відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 100% річних від суми простроченого платежу.

Розділом 9 визначено термін дії договору: початок - 13 травня 2013 р., закінчення - 31 грудня 2013 р. Незалежно від положень цього розділу, договір вважається чинним до моменту завершення сторонами усіх взаєморозрахунків по розділу 3 цього договору. Якщо сторона за місяць до закінчення строку дії цього договору не заявить письмово про його розірвання, договір буде автоматично подовжений до 31 грудня наступного року.

На виконання умов договору № 161 Од від 13.05.2013 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 21 601,80 грн на підставі рахунку-фактури № 2854 від 13.05.2013 року, що підтверджується накладною № 3426 від 13.06.2013 на суму 3 470,23 грн (довіреність №3140823 від 13.06.2013), накладною № 2696 від 16.05.2013 на суму 18 131,57 грн (довіреність № 314065 від 13.05.2013).

Між сторонами був складений та підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2013 по 06.02.2014, згідно з яким заборгованість покупця перед постачальником станом на 07.02.2014 склала 21 601,77 грн.

17.02.2014 постачальник звернувся до покупця з вимогою про сплату боргу за договором постачання № 161Од від 13.05.2013 у сумі 21 601,80 грн протягом п'яти календарних днів з дня отримання вимоги.

Вимога була отримана покупцем 04.03.2014, про що свідчить поштове повідомлення, однак залишена без відповіді і задоволення.

В процесі розгляду справи відповідачем було погашено суму заборгованості у розмірі 21 601,80 грн, що свідчить банківська виписка за особовим рахунком ФОП ОСОБА_4 станом на 15.04.2014.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ст.ст. 11, 509, 551, 610, 611, 625 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193, 216, 218, 231, 232 Господарського кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_4 1 445,28 грн - пені, 2 160,18 грн - штрафу, 17 488,69 грн - 100% річних.

Суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 100% річних у сумі 17 488,69 грн з тих підстав, що проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 5.3 договору постачання нараховуються у разі прострочення оплату та сплачуються покупцем у розмірі 100 % річних від суми простроченого платежу, підпадають під визначення пені, яка вже нарахована відповідно до пункту 5.2 договору в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожен день прострочення за цей самий період, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.