ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року
м. Київ
справа № 450/1492/25
провадження № 51-1569км26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Львівського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК)
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 червня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на строк 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.
За вироком районного суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 15 лютого 2025 року близько 22:15, керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ FORZA» (д. н. з. НОМЕР_1 ) та рухаючись ним по автодорозі М-06 сполученням «Київ - Чоп», на 544 км + 900 м, поблизу с. Бережани Львівського району Львівської області, в напрямку до м. Чоп, порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме: п. 1.5, підпункти «б», «д» пункту 2.3, п. 12.1, підпункт «б» пункту 12.9; а також вимоги дорожньої розмітки 1.1 Розділу 34, які виразилися в тому, що ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись у крайній правій смузі руху зі швидкістю приблизно 90 км/год, де дозволена максимальна швидкість руху становить 70 км/год, на правому заокругленні дороги по напрямку його руху, втратив контроль над керованим транспортним засобом та без причин технічного характеру, всупереч вимогам дорожньої розмітки 1.1 додатку 2 ПДР, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення із автопоїздом у складі спеціалізованого сідлового тягача марки «Маn ТGХ 18.440» (д. н. з. НОМЕР_2 ) та напівпричепу марки «Коgеl S 24» (д. н. з. НОМЕР_3 ), під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався в напрямку до м. Києва.
В результаті порушення водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажири автомобіля марки «ЗАЗ FORZA» - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (кожен окремо) отримали тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті кожного окремо.
Окрім цього пасажири автомобіля марки «ЗАЗ FORZA» - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (кожен окремо) отримали тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.
Львівський апеляційний суд вироком від 10 лютого 2026 року скасував вирок місцевого суду (в частині призначеного покарання) та ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Початок строку відбування покарання вирішено рахувати з моменту звернення вироку до виконання. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.
Суть доводів зводяться до того, що обраний ОСОБА_6 захід примусу, який належить відбувати реально, є явно несправедливим через суворість. На переконання захисника, апеляційний суд, усупереч приписам статей 50, 65, 66 КК, не врахував усіх даних про особу засудженого, пом`якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих. Зокрема, під час здійснення апеляційного провадження було залишено поза увагою те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, вперше вчинив злочин з необережності, повністю визнав вину щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю вчиненого злочину, має постійне місце проживання та роботи, де позитивно характеризується, виховувався в неповній сім`ї, добровільно частково відшкодував і продовжує відшкодовувати завдану потерпілим шкоду, відсутність претензій зі сторони потерпілих, які повністю погодились з покаранням, призначеним районним судом (застосування ст. 75 КК) та не оскаржували його в апеляційному порядку, повністю сплатив процесуальні витрати, а також те, що трудовий колектив одноголосно просив не позбавляти його волі. Зауважує, що після скоєння ДТП його підзахисний не вчинив жодного кримінального правопорушення, що свідчить, як уважає захисник, про те, що засуджений став на шлях виправлення. Зазначене, на думку адвоката, доводить правильність рішення суду першої інстанції про застосування до засудженого інституту умовного звільнення, тобто ст. 75 КК. З огляду на викладене уважає вирок суду апеляційної інстанції не справедливим.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_13 заперечила проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вирок апеляційного суду просила залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Сервисы для юристов