ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2016 року Справа № 917/2532/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС ЛАЙТ"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 (головуючий суддя Барбашова С.В., судді Білецька А.М., Істоміна О.А.)у справі№ 917/2532/15 Господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МАКС ЛАЙТ"до Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк"простягнення збитківза участю представниківпозивачаКомлик В.В.,відповідачаКаспір О.М.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.01.2016 у справі №917/2532/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2016, відмовлено в позові ТОВ "МАКС ЛАЙТ" про стягнення з ПАТ "Полтава-банк" 368.212,00 грн. збитків, заподіяних працівниками останнього.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник стверджує, що судами не було застосовано до спірних правовідносин положень Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму", ст. 1087 ЦК України, постанови Національного Банку України № 210 від 06.06.2013 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою", що, на думку позивача, призвело до прийняття неправомірних рішення та постанови.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив, що має відкритий поточний рахунок в AT "Банк Богуслав". Позивач стверджує, що 20.12.2013 невстановлена особа шляхом несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних систем позивача списала (перерахувала) з поточного рахунку ТОВ "Макс лайт" 368.212,00 грн., що підтверджується банківською випискою.
В подальшому незаконно списані з рахунку позивача кошти були перераховані тією ж невідомою особою на відкритий у ПАТ "Полтава-Банк" (відповідач) поточний рахунок Приватного підприємства "Верес", і згодом через злочинну фінансову схему відмивання коштів були через касу банку зняті в готівковій формі.
Тому до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості під №12013110100018714 за ознаками кримінального правопорушення, склад якого зафіксований ч. 1 ст, 367 Кримінального кодексу України ("Службова недбалість"), доказом чого є витяг з вказаного реєстру.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вимагає стягнути з ПАТ "Полтава-банк" 368.212,00 грн. шкоди, заподіяної його працівниками.
На підтвердження заявлених вимог позивач послався на те, що працівниками відповідача при проведенні банківської операції були порушені приписи ст. 1087 ЦК України щодо необхідності проведення розрахунків виключно в безготівковій формі; ст.ст. 6, 15 та 16 Закону України "Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму" в частині необхідності проведення ідентифікації клієнта банку та зупинення операцій по рахунку; п. 1 Постанови НБУ № 210 щодо встановлення граничних сум розрахунків у готівковій формі; п. 5.12 постанови правління НБУ № 189 від 14.05.2003 щодо порядку ідентифікації та вивчення клієнта.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За приписами вказаної статті для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-72гс12).
За змістом ст.ст. 218, 219 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Як встановлено судами, позивач всупереч положенням ст. 33 ГПК України не довів судам першої та апеляційної інстанції належними доказами наявність усіх елементів складу правопорушення в діях відповідача, які могли б стати підставами для відшкодування шкоди.
Згідно зі ст. 35 ГПК України обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою є, зокрема вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Враховуючи те, що несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерних систем, незаконне списання коштів з рахунку позивача та перерахування цих коштів на рахунок іншої особи мають ознаки кримінального правопорушення, а позивачем на підтвердження цих обставин не надано вироку суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що доводи позивача з приводу протиправності поведінки працівників відповідача є безпідставними.
Також судами встановлено, що позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача щодо проведення операції з видачі готівки із каси банку Приватному підприємству "Верес", який є клієнтом ПАТ "Полтава-банк", як і не доведено причинного зв'язку між такою поведінкою банку та збитками, а також не доведено вини відповідача в спричиненні позивачу збитків на суму виданої готівки з каси банку в розмірі 368.212,00 грн., що виключає наявність підстав для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди з огляду на відсутність повного складу правопорушення.
Так, суди відзначили, що 11.03.2009 Приватному підприємству "Верес" було відкрито поточний рахунок № 260077262 у Публічному акціонерному товариству "Полтава-банк", що підтверджується довідкою № 011-001/471/1 від 17.12.2015, обороти за яким складали 295.885,00 грн.
Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Кошти, що знаходяться на поточних рахунках клієнтів, є власністю клієнтів.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Згідно з вимогами ст.ст. 1066 та 1074 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Як стверджує відповідач, при відкритті поточного рахунку ПП "Верес" даного клієнта було ідентифіковано в т. ч. відповідно до вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Сервисы для юристов