Постанова ВГСУ від 29.06.2016 року у справі №916/4952/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 916/4952/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.05.2016р. у справі № 916/4952/15 господарського суду Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про стягнення 3622201,30 грн. та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання правовідносин з купівлі-продажу газу для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій за договором № 13-307 ТКЕ(Б) припиненими з 19.11.2015р.,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: Кокошко В.А., дов. № 21/17-4 від 04.01.2016р.

В с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (далі - ПАТ "Одесагаз", Відповідач) про стягнення 3622201,30 грн. заборгованості, у тому числі: 762539,09 грн. основного боргу, 935418,78 грн. пені, 1685909,51 грн. інфляційних втрат і 238333,92 грн. 3% річних за договором № 13-307 ТКЕ(Б) від 04.01.2013р.

У свою чергу, ПАТ "Одесагаз" подало до господарського суду Одеської області зустрічний позов до ПАТ "НАК"Нафтогаз України" про визнання правовідносин між ПАТ "Одесагаз" і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з купівлі-продажу газу для виробництва теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій за договором № 13-307 ТКЕ(Б) припиненими з 19.11.2015р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.04.2016р. первісний позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, а саме - стягнуто з ПАТ "Одесагаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 467709,39 грн. пені, 1685909,51 грн. інфляційних втрат і 238333,92 грн. 3% річних, а в іншій частині первісного позову, відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ПАТ "Одесагаз", цим же судовим рішенням, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Одесагаз" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, яку ухвалою цього ж суду від 04.05.2016р. було повернуто без розгляду, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У поданій касаційній скарзі, ПАТ "Одесагаз", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права і, зокрема, ст.ст. 4, 6 Закону України "Про судовий збір", просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 04.05.2016р. та передати справу до суду апеляційної інстанції для розгляду його апеляційної скарги по суті.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Одесагаз", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

При цьому, статтею 94 ГПК України визначені загальні вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, дотримання яких є обов'язковими при поданні такої скарги до суду.

Зокрема, частиною 3 ст. 94 ГПК України встановлено, що при поданні апеляційної скарги до неї додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

В той же час, пунктом 3 ч. 1 вказаної статті процесуального Закону визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

При чому, за визначенням ст. 1 Закону України "Про судовий збір" (далі - ЗУ "Про судовий збір"), в редакції зі змінами, які набрали чинності 01.09.2015р., судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Зокрема, згідно ст. 3 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір справляється, за подання до суду апеляційних та касаційних скарг на судові рішення.

Водночас, частиною 1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При цьому, частиною 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" встановлено розміри ставок судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Крім того, пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Також, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу і на те, що Законом України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина, а відповідно до п. 2.15. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" та п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015р. № 01-06/2093/15, у разі, коли в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо скаржник не згоден з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.