ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2016 року Справа № 911/4817/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКостенко Т.Ф., Полянського А.Г.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 рокуу справі господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. КиївдоКомунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа", м. Тетіїв, Київська обл.простягнення 11 481, 39 грн.
за участю представників
позивача: Никеруй Т.М.,
відповідача: Мамаєв Д.Ю.
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (далі за текстом - КП КОР "Тетіївтепломережа") про стягнення 11 481, 39 грн., з яких: 4 461, 67 грн. 3 % річних та 7 019, 72 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Київської області від 19.01.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що уклавши Договір про організацію взаєморозрахунків від 14.02.2014 року № 211/30, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до умов Договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року № 14/2408/11; оскільки для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату за природний газ було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором про організацію взаєморозрахунків, розрахунок за яким відбувся у встановленому порядку і строки, а сторони у справі згідно з п. 16 Договору № 211/30 засвідчили, що після його виконання вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета Договору, правові підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 року та рішення господарського суду Київської області від 19.01.2016 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
КП КОР "Тетіївтепломережа" до Вищого господарського суду України відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 року та рішення господарського суду Київської області від 19.01.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2011 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП КОР "Тетіївтепломережа" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 14/2408/11 (далі за текстом - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", далі - газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.
Згідно з п. 5.2 Договору ціна за 1 000 куб.м. газу становить 1 091, 00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.
Пунктом 5.5 Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
В п. 6.1 Договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
В подальшому сторонами було укладено додаткові угоди до даного Договору від 11.10.2011 року № 1, від 19.01.2012 року № 2, від 01.02.2012 року № 3, від 27.06.2012 року № 4, від 03.12.2012 року № 5.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору протягом жовтня - грудня 2011 року, січня - квітня 2012 року та жовтня - грудня 2012 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ загальною вартістю 1 331 434,13 грн., що підтверджується відповідними доказами, зокрема, актами приймання-передачі природного газу.
Однак, відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару (природного газу) у повному обсязі не виконав.
ПАТ "НАК "Нафтогаз України", вважаючи наявність факту порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу № 14/2408/11 від 30.09.2011 року (встановленого строку оплати за поставлений природний газ), здійснило нарахування відповідачу 4 461, 67 грн. 3 % річних (за період з 13.10.2011 року по 01.04.2014 року) та 7 019, 72 грн. інфляційних втрат (за період з серпня 2013 року по березень 2014 року), виходячи із суми заборгованості 204 843, 97 грн. і звернулось до суду з відповідними позовними вимогами.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сервисы для юристов