ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2014 року Справа № 910/20091/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Коробенка Г.П.,
суддів Поляк О.І., Шаргала В.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Клімчук О.С., дов. від 07.05.2014
від відповідача: Шевченко І.О., дов.№107/10 від 13.05.2014
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014р.,
у справі №910/20091/13 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом"
про стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" про стягнення 58 573,64 грн. пені та 12 050,20 грн. - 3% річних (загалом 70 623,84 грн.) у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленої за укладеним між сторонами договором продукції.
В подальшому позивач в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України подав клопотання, в якому просив суд визнати недійсним пункт 4.4 Договору поставки №01/10-06 від 10.06.2011р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2014р. (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014р. (судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я., Ткаченко Б.О.), позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 12 050,20 грн. та 293,56 грн. судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані: встановленням факту несвоєчасної оплати відповідачем отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованою; умовами договору не передбачено стягнення пені за порушення строків оплати, тому вимога про стягнення суми пені є необґрунтованою; судами не встановлено обставин з якими закон пов'язує недійсність умов п. 4.4 Договору поставки №01/10-06 від 10.06.2011р.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник також посилається на те, що судами не враховано умови п. 4.4 укладеного сторонами договору поставки, якими передбачено, що оплата продукції покупцем (відповідачем) проводиться за наявності цільового фінансування, у разі ж відсутності такого фінансування покупець звільняється від сплати господарських санкцій, тому суди попередніх інстанцій неправомірно стягнули з відповідача суму 3% річних, яка, на думку скаржника, є господарською санкцією.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" просить оскаржену постанову залишити без змін як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу - без змін як безпідставну.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
10.06.2011р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 01/10-06, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити виробниче обладнання, одиниці виміру якого, загальна кількість, номенклатура та ціни зазначені у специфікації, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити цю продукцію.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що сума договору становить 1780 000,00 грн. у тому числі ПДВ 20 % - 296 666,67 грн.
Строк поставки обладнання узгоджений сторонами у додатку №1 до договору № 01/10-06 від 10.06.2011р. (специфікації), а саме: 10.10.2012р.
За умовами п. 4.2 договору покупець перераховує аванс у розмірі 30% від вартості продукції за специфікацією за умови виконання постачальником п. 4.3 договору. Сума авансу становить - 534 000,00 грн. з ПДВ. Допускається оплата авансу частинами. Остаточний розрахунок за поставлену продукцію в розмірі 70% від вартості поставленої продукції за специфікацією здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів з дня підписання акта приймання-передачі.
Відповідачем перераховано позивачеві суму попередньої оплати у розмірі 534 000,00грн., а 08.02.2013р. позивач відповідно до акта приймання-передачі ТМЦ передав відповідачеві обумовлене обладнання. Таким чином, остаточний розрахунок мав бути проведений до 25.03.2013р.
Натомість відповідачем отримана продукція оплачувалась наступним чином: 16.07.2013р. на суму 900 000,00 грн., 30.07.2013р. проведено зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 281418,00 грн., а 14.08.2013р. оплачено 70 100,00 грн.
Сервисы для юристов