ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2014 року Справа № 910/23146/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача-Міхнов В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Київська виробнича компанія "Рапід"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.03.2014у справі№910/23146/13за позовомПАТ "Просто-страхування"доПАТ "Київська виробнича компанія "Рапід"про стягнення страхового відшкодування в порядку регресуВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 10.01.2014 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 (судді: Жук Г.А., Агрикова О.В., Мальченко А.О.), позов задоволено - на підставі ст.ст.993,1187,1188, ч.1 ст.1172, ч.1 ст.1191 ЦК України стягнуто з ПАТ "Київська виробнича компанія "Рапід" на користь ПАТ "Просто-страхування" 5838,83 грн. в рахунок відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася з вини працівника відповідача (водія ОСОБА_5).
ПАТ "Київська виробнича компанія "Рапід" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм процесуального права, а саме ст.24 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що оскільки згідно полісу №ВВ/5352406 цивільна відповідальність власника транспортного засобу ЗІЛ, д.н. НОМЕР_2, була застрахована ПАТ "Українська транспортна страхова компанія", то суд мав залучити останнє до участі у справі та стягнути саме зі страховика суму заподіяних збитків.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
17.06.2008р. між ПАТ "Просто-страхування" та ОСОБА_6 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №161662 серії АТК, відповідно до якого страховиком застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки Нуunday Accent, д.н. НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).
Згідно довідки ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС від 17.07.2008 №10 14.07.2008р. в м.Києві на вул.Зрошувальній, 7 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Нуunday Accent, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, та ЗІЛ, дн. НОМЕР_2, який належить ПАТ "Київська виробнича компанія "Рапід", під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого було пошкоджено застрахований автомобіль.
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м.Києва від 19.08.2008 у справі №3-37514/2008 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України.
Відповідно до звіту товарознавчого дослідження транспортного засобу №1650/15187 від 29.07.2008, розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Нуunday Accent, д.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП склав 5838,83 грн.
ПАТ "Просто-страхування", виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування транспортних засобів №161662 серії АТК від 17.06.2008, на підставі страхового акту від 04.08.2008, звіту №1650/15187 від 29.07.2008, заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 21.07.2008 та рахунку-фактури №СМ-0013880 від 17.07.2008 виплатило страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 6391 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17270 від 08.08.2008 та реєстром прийнятих платежів від 22.08.2008.
У серпні 2013 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_5 про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 6391 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 19.08.2013 позов позивача було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача майнову шкоду в сумі 6391 грн.
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 30.10.2013 у справі №22-ц/796/13058/2013 рішення Дарницького районного суду м.Києва від 19.08.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 30.10.2013 у справі №22-ц/796/13058/2013 встановлено, що ОСОБА_5 було завдано матеріальну шкоду автомобілю Hyundai, д.н. НОМЕР_1, в ДТП, під час виконання ним своїх трудових обов'язків на ПАТ "Київська виробнича компанія "Рапід".
Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Згідно зі ст.ст.27,29 Закону України "Про страхування" та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відшкодуванню підлягають витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З огляду на викладене апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки вина ОСОБА_5 встановлена у судовому порядку, шкода, заподіяна внаслідок ДТП відшкодовується власником автомобіля ЗІЛ, д.н. НОМЕР_2 (ПАТ "Київська виробнича компанія "Рапід"), так як ОСОБА_5 під час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з даним товариством.
Колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч.1 ст.1172 та ст.1194 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Разом з тим, відповідно до п.33.1.4 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Таким чином, разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Касаційна інстанція вважає, що виходячи з системного аналізу змісту ст.993, ч.1 ст.1172, ч.1 ст.1191, ст.1194 ЦК України, та п.33.1.4 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідальною за завдані збитки особою в регресних правовідносинах може бути страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальник за цим договором, роботодавець винної у скоєнні ДТП особи або ж безпосередньо вказана винна фізична особа (за умови, що вона поєднує статуси страхувальника та власника (володільця) забезпеченого транспортного засобу). При цьому, субсидіарна відповідальність страхувальника (відповідача) у розмірі відшкодування, що перевищує ліміт відповідальності страховика, виникає лише в разі виконання страхувальником обов'язку щодо надання своєму страховику письмового повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено вчинення ним зазначеного повідомлення свого страховика (ПАТ "Українська транспортна страхова компанія") у належній формі, в зв'язку з чим, відповідач має самостійно нести регресну відповідальність за завдану шкоду перед страховиком за договором майнового страхування (позивачем).
Сервисы для юристов