Постанова ВГСУ від 29.03.2017 року у справі №922/428/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 922/428/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників: позивачаЄфременко О.О. (дов. від 18.04.2014 №14-88)відповідачівРадигіна Є.С. (дов. від 24.10.2016 №б/н)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.12.2016у справі№922/428/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Чугуївтепло"простягнення 547 572,26 грн.ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Чугуївтепло" про стягнення пені у розмірі 147924,70 грн., 3% річних у розмірі 26219,02 грн. та суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 373428,54 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2016 (суддя Присяжнюк О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Чугуївтепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" пеню у розмірі 59169,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 277260,07 грн. та 3 % річних у розмірі 26219,02 грн. Відмовлено у стягнені пені у розмірі 88754,82 грн. та інфляційних у розмірі 96168,47 грн. Відстрочено виконання рішення суду до 10.02.2017.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 (головуючий суддя Шутенко І.А., судді Плахов О.В., Білоусова Я.О.), рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 88754,82 грн., прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 88754,82 грн., у стягненні яких було відмовлено.

В своїй скарзі скаржник посилається на неналежне встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на його думку, до порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 27.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 29.03.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.01.2014 між Комунальним підприємством "Чугуївтепло" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладений договір № 2194/14-КП-32 про купівлю-продаж природного газу.

Пунктом 6.1. договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

З огляду на матеріали справи, позивачем на виконання умов договору передано за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у власність відповідача природний газ в обсягах обумовлених сторонами.

Відповідач, в свою чергу, взяті на себе за договором зобов'язання своєчасно не виконав, що зумовило звернення позивача з позовом у даній справі, в якому він просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 147924,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 373428,54 грн. та 3% річних у розмірі 26219,02 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, здійснив власний перерахунок інфляційних втрат та дійшов висновку про неправомірність розрахунку позивача, внаслідок чого відмовив у задоволенні втрат від інфляції в розмірі 96168,47 грн., як необґрунтовано нарахованих.

Крім того, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, зменшив розмір заявленої до стягнення суми пені на 88754,82 грн. (отже, зменшив розмір заявленої позивачем до стягнення суми пені на 60%).

Колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується, зважаючи на наступне.

Так, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Згідно вимог статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 7.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, та розрахунок здійснений судами попередніх інстанцій, дійшла висновку про те, що він є арифметично вірний та відповідає вимогам закону та договору.