Постанова ВГСУ від 29.03.2017 року у справі №910/27132/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 910/27132/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівПалія В.В., Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "ОФПРОДИВ" від позивача: не з'явились від відповідача: Клюсова Т.М. від третьої особи: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду міста Києва від 17.08.2016 року та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 рокуу справі№ 910/27132/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОФПРОДИВ"доКиївського міського територіального відділення Антимонопольного комітету Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Київська міська державна адміністраціяпровизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОФПРОДИВ" (далі позивач) звернулось з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі відповідач) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відповідача № 112/01-р/к від 06.08.2015 року прийнятого у справі № 84-01/06.15 (далі Рішення).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку, що позивач в період з 01.02.2014 року по 01.06.2015 року займав монопольне становище на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території міста Києва, де розташований будинок за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26а (далі Будинок), який знаходився на обслуговуванні позивача, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента. Суди визнали, що дії позивача, які полягали у нарахуванні власникам (наймачам) квартир у Будинку плати за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за тарифом, який не встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове, яким визнати Рішення недійсним.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Позивач, зокрема, звертає увагу суду на те, що твердження про заняття ним монопольного становища в межах території міста Києва ніяким чином не підтверджено. Позивач також вважає, що відповідач у своєму Рішенні помилково посилається на ст. 24 ЖК України.

До початку розгляду касаційної скарги від Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшло клопотання про процесуальне правонаступництво, в якому заявник просить замінити відповідача у даній справі його правонаступником - Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України.

До клопотання додане розпорядження Антимонопольного комітету України від 26.10.2015 року № 36-рп, згідно з яким припинено позивача шляхом приєднання до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, а також витяг з ЄДРПОУ, згідно з яким державну реєстрацію позивача припинено з 08.02.2017 року за рішенням засновників.

Обговоривши клопотання, судова колегія вважає за необхідне його задовольнити та замінити відповідача у справі з Київського територіального відділення Антимонопольного комітету України на Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

06.08.2015 року відповідачем прийняте оскаржуване Рішення "Про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" (т.2 а.с. 11-15).

Рішенням встановлено порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі Закон), у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території міста Києва, де розташований Будинок, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Згідно з п. 2 резолютивної частини Рішення порушенням законодавства про захист економічної конкуренції визнані дії позивача, які полягали у нарахуванні власникам квартир у Будинку плати за надані послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за тарифом, який не затверджено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для цього Будинку.

За вказане порушення на позивача накладено штраф у розмірі 50 000 грн. та зобов'язано позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вжиття заходів щодо встановлення (затвердження) тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для Будинку згідно з Порядком формування тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу формування тарифів на житлово-комунальні послуги" № 869 від 01.06.2011 року (далі Порядок) (п.п. 3,4 резолютивної частини Рішення).

В Рішенні також зазначено, що позивач у період з 01.02.2014 року по 01.06.2015 року був єдиною житлово - експлуатаційною організацією, яка надавала послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах територій міста Києва де розташований Будинок, який знаходиться на обслуговуванні (експлуатації) позивача.

Частиною 3 статті 24 ЖК України передбачено, що жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією. Якщо для експлуатації будинків відомчого або громадського житлового фонду не може бути створено житлово-експлуатаційну організацію, експлуатація будинків здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією.

Враховуючи приписи ст. 24 ЖК України, відповідач обґрунтовано прийшов до висновку про те, що позивач у зазначений вище період займав монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах територій міста Києва, де розташований Будинок, оскільки на цьому ринку у нього не було жодного конкуренту.

В Рішенні зазначено про те, що у місті Києві тарифи на комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюються (затверджуються) виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), крім тарифів, які встановлюються Нацкомісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Листом від 09.10.2014 року позивач повідомив відповідача, що для Будинку тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не встановлено відповідними розпорядженнями КМДА.

Відповідачем було з'ясовано, що оплата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється на підставі договорів про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Зважаючи на наведені обставини, в оспорюваному Рішенні відповідач прийшов до висновку про те, що позивачем порушено діюче законодавство, а саме: Закон України "Про житлово - комунальні послуги" та Порядок, що стало підставою для накладання на відповідача штрафу, в розмірі 50 000 грн. та зобов'язання його припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

В ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" закріплено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Частиною 1 статті 31 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" передбачено, що порядок формування тарифів на кожний вид житлово - комунальних послуг другою групи визначає КМ України.

Механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначено Порядком.