Постанова ВГСУ від 29.03.2017 року у справі №910/18688/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 910/18688/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Рогач Л.І., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017у справі Господарського суду№ 910/18688/16 м. Києваза позовомдержавного підприємства "Енергоринок"допублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 239 827,18 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Деревинська О.М., дов. від 21.12.2016 № 01/44-950Д;відповідача: Матвеєва В.П., дов. від 28.09.2016 № 91/2016/09/28-3;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року державне підприємство "Енергоринок" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - Товариство) 239 827,18 грн. штрафу.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувало тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору від 30.05.2008 № 4721/01 Товариством прострочено виконання зобов'язання з розрахунків за поставлену Підприємством електричну енергію, у зв'язку з чим Підприємством на підставі п. 6.3.2 Договору нараховано штраф у розмірі 0,05 % від неоплаченої суми, який Товариством у добровільному порядку оплачений не був. За таких обставин спірна сума штрафу підлягає стягненню з Товариства в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.11.2016 (суддя Демидов В.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (колегія суддів: Разіна Т.І., Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.), позов задоволено.

Рішення судів прийнято з мотивів, викладених Підприємством у позовній заяві. При цьому судами було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про зменшення розміру штрафу в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 233 ГК України.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2016 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та прийняти нове рішення яким зменшити суму штрафу до 10 % від заявленого до стягнення, тобто до 23 982,71 грн. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 3, 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. ст. 42, 43 ГПК України, зазначаючи про неправомірність відмови судів попередніх інстанцій у задоволенні його клопотання про зменшення суми нарахованого штрафу, неврахування судами підстав його з'явлення.

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 і рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2016 - без змін, як законні та обґрунтовані.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Підприємством та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (новим найменуванням якого є публічне акціонерне товариство "Київенерго") 30.05.2008 було укладено договір № 4721/01 (далі - Договір), за яким Підприємство зобов'язалось продавати, а Товариство купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору. Підприємство продає, а Товариство купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток 4 до цього Договору), в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 Договору;

- відповідно до п. 3.4. Договору середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електроенергії Товариством у Підприємства розраховується відповідно до Правил ОРЕ на підставі щоденних погодинних обсягів купівлі електроенергії Товариства у Підприємства, які визначаються відповідно до п. 4.2. договору;

- згідно з п. 4.1. Договору Товариство надає Підприємству повідомлення про замовлене добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ по всіх постачальниках електроенергії на території ліцензованої діяльності Товариства;

- детальний порядок повідомлення Товариством Підприємства про добове і місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення про замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії (кВт год.), розрахунок його вартості, а також розміри оплати по декадах або етапах сторонами узгоджено у п 4.1.1 Договору;

- у пункті 6.1. Договору сторони дійшли згоди, що оплату за куплену електроенергію Товариство здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання Підприємства з поточних рахунків із спеціальним режимом використання Товариства, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків Товариства;

- за умовами пунктів 6.3. та 6.2. Договору перерахування коштів Товариством за куплену у Підприємства електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3. і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену Товариством у Підприємства у цьому місяці з урахуванням умов п. п. 6.4. та 6.5. цього Договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України. 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця Підприємство перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Підприємства, як оплата Товариством електричної енергії, купленої за першу другу та третю декаду місяця відповідно;

- в силу положень п. 11.6. Договору, його укладено строком з 01.06.2008 до 31.12.2008 Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати Договір за один місяць до дати закінчення строку його дії;

- на виконання умов Договору в період з січня по червень 2016 Підприємство постачало Товариству електричну енергію згідно надісланих Товариством повідомлень та корегованих повідомлень на заявлений обсяг купівлі електричної енергії, наявних в матеріалах справи, однак останнім, в порушення пункту 6.3 Договору, здійснювалось прострочення оплати купленої у позивача електроенергії (здійснення подекадних розрахунків). Факт прострочення сторонами не оспорюється, доказів в підтвердження протилежного Товариством надано не було. Порушення подекадних розрахунків підтверджуються наявними в матеріалах справи повідомленнями про замовлені обсяги купівлі електричної енергії та звітами про надходження коштів від Товариства за період з січня по червень 2016 року.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 ЦК України).

В силу п. 3 частини першої ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.