Постанова ВГСУ від 29.03.2017 року у справі №909/525/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 909/525/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач), суддівСеліваненка В.П., Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської радиза участю представників: від позивача: не з'явились від відповідача: Жирун Р.М. від третьої особи: не з'явилисьна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 рокуу справі№ 909/525/16за позовомФінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської радидо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-білоруського підприємства "УкрБілАвто"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виконавчий комітет Івано-Франківської міської радипро спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська

ВСТАНОВИВ:

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-білоруського підприємства "УкрБілАвто" (далі відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі третя особа), про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська (далі Договір).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.09.2016 року позов задоволено, укладено Договір в редакції позивача. Текст Договору викладено у резолютивній частині рішення, а саме:

- викладено п. 3.3 Договору в наступній редакції: "Замовник сплачує пайову участь у сумі 484530,32 грн. в 7-денний термін з моменту реєстрації Договору";

- викладено абз. 5, 6, 7 Додатку до Договору "Розрахунку розміру пайової участі (єдиний)" в наступній редакції: "Розмір пайової участі всього, грн., з них: 484530,32 грн. Розмір пайової участі на соціальну інфраструктуру міста, грн. 339171,23 грн. Розмір пайової участі на інженерно-транспортну інфраструктуру міста, грн. 145359,10 грн."

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру пайової участі, а саме:

- викладено п. 3.3 Договору в наступній редакції: "Замовник сплачує пайову участь у сумі 69352,50 грн. в 7-денний термін з моменту реєстрації Договору";

- викладено абз. 5, 6, 7 Додатку до Договору "Розрахунку розміру пайової участі (єдиний)" в наступній редакції: "Розмір пайової участі всього, грн., з них: 69352,50 грн. Розмір пайової участі на соціальну інфраструктуру міста, грн. 48546,75 грн. Розмір пайової участі на інженерно-транспортну інфраструктуру міста, грн. 20805,75 грн."

В іншій частині рішення місцевого господарського суду апеляційним господарським судом залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон) відповідач, як замовник будівництва, зобов'язаний прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту, а, отже, зобов'язаний укласти відповідний договір.

Апеляційний господарський суд визначив, що розмір такої участі має розраховуватись виходячи саме із загальної кошторисної вартості будівництва, зазначеної в Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності за №ІФ142160990901 від 08.04.2016 року (далі Декларація про готовність) (а.с. 21-23). Вказана обставина стала підставою для зміни рішення місцевого господарського суду у відповідній частині.

Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті постанови у даній справі апеляційним господарським судом невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Позивач, зокрема, звертає увагу суду на те, що при вирішенні питання про визначення вартості будівництва об'єкта господарським судом апеляційної інстанції не враховано приписи Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", затвердженого в новій редакції Рішенням Івано-Франківської міської ради №1231-38 від 18.10.2013 року (далі Положення).

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є замовником реконструкції в існуючих межах незавершеного будівництва побутових приміщень цеху ЗКМ під нежитлові приміщення по вул. Височана, 18 в місті Івано-Франківську.

18.03.2016 року листом №2-15/139 позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново звернутись із заявою про укладення Договору (а.с. 15), але відповідач залишив наведений лист без відповіді та без виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.04.2016 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області по вищевказаному об'єкту реконструкції було зареєстровано Декларацію про готовність (а.с. 21-23).

27.04.2016 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою укласти Договір (а.с. 16). На вказаний лист відповідачем також не було надано відповіді.

За таких обставин, 14.06.2016 року (лист №2-15/300) позивач звернувся до відповідача з пропозицією (офертою) укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору (а.с. 18-20).

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно абз. 1 ч. 9 ст. 40 Закону договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

З огляду на приписи наведених правових норм, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням обов'язку відповідача і його невиконання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, як місцевий, так і апеляційний, господарські суди прийшли до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо обов'язку укласти Договір.

Як вбачається з відзиву відповідача на касаційну скаргу (а.с. 206-208), відповідач визнає, що він, як замовник реконструкції, зобов'язаний прийняти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, однак, відповідач заперечує щодо визначення судом першої інстанції розміру пайової участі.

В ч.ч. 5, 6 ст. 40 Закону передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.