ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2016 року Справа № 917/2015/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЄмельянова А.С., Корнілової Ж.О.,за участю представників:позивача -Дзюбенко О.Л.,відповідача-1 відповідача-2-не з'явились, -Балабанов Г.Л.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Компанія з управління активами "Полтавтрансбуд"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.12.2015у справі№917/2015/15 за позовомТОВ "Компанія з управління активами "Полтавтрансбуд"до1.ТДВ "Полтавтрансбуд", 2.ТОВ "Компанія "АВМ ІНТЕРНЕШНЛ"провизнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання права власності на приміщеннявстановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.10.2015 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено - на підставі ст.ст.215,317,319,321,387,658 ЦК України визнано недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу майнових прав від 07.12.2011, визнано за позивачем право власності на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення площею 82,9кв.м., розташоване на 1-му поверсі будинку в осях будинку А-Е16-ІІ по вул. Панянка, 65Б в м.Полтаві, та витребувано у відповідачів на користь позивача зазначене нежитлове приміщення.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 (судді: Пелипенко Н.М., Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.
ТОВ "Компанія з управління активами "Полтавтрансбуд" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме ст.ст.13,177,178,190,203,215,317,319,321,387,392,658 ЦК України та ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Зокрема, скаржник вважає, що придбані ним раніше за відповідача-2 майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва, не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом таких прав не є чуже майно, а також ці майнові права не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (нерухомість) не існує на момент передачі майнових прав. На думку заявника, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та відповідача-2, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що на підставі договору від 24.11.2011 позивач став законним власником майнових прав, купівля-продаж яких була предметом договору, однак, в подальшому ТДВ "Полтаватрансбуд", не будучи власником цих майнових прав, в порушення приписів ст.ст.317,319,321,658 ЦК України здійснило їх повторне відчуження на користь відповідача-2 (ТОВ "Компанія "АВМ Інтернешнл") за договором купівлі-продажу від 07.12.2011, тобто незважаючи на те, що відповідач-1 (продавець) не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності для укладання договору від 07.12.2011.
Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що:
24 листопада 2011 року між ТДВ "Полтаватрансбуд" (продавцем) та ТОВ "Компанія з управління активами "Полтавтрансбуд" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав (далі - договір від 24.11.2011), за умовами п.1.1 якого продавець продав, а покупець купив майнові права на нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку в осях А-Е16-П загальною площею 82,9м2 за адресою: м.Полтава, вул. Панянка, 65Б (об'єкт).
Як передбачено п.п.3.1,3.4,3.5 договору від 24.11.2011, вартість майнових прав на об'єкт становить 245100 грн. Покупець здійснює за цим договором оплату на поточний рахунок продавця, вказаний в реквізитах цього договору, до 30 вересня 2013 року.
З наданого позивачем до суду апеляційної інстанції копії протоколу від 01.12.2011р. про залік взаємних вимог та проведення розрахунків за договором купівлі-продажу майнових прав від 24.11.2011 вбачається, що сторони договору від 24.11.2011 дійшли згоди про залік взаємних однорідних грошових вимог.
Так, відповідно до п.1 протоколу сторона-2 (ТДВ "Полтаватрансбуд") має заборгованість перед стороною-1 (ТОВ КУА "Полтаватрансбуд") на загальну суму 290000 грн. відповідно до договору позики №12 від 02.12.2009.
Згідно з п.п.2,3,4 протоколу сторона-1 (ТОВ КУА "Полтаватрансбуд") має заборгованість перед стороною-2 (ТДВ "Полтаватрансбуд") відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення площею 28,9кв.м. Полтави, вул. Панянка,65б. З моменту набуття чинності даного протоколу сторона-2 (ТДВ "Полтаватрансбуд") має заборгованість перед стороною-1 (ТОВ КУА "Полтаватрансбуд") в сумі 44900 грн. згідно з договором позики №12 від 02.12.2009. Зобов'язання з моменту набуття чинності даного протоколу в частині оплати Сторони-1 перед Стороною-2, згідно договору №б/н від 24.11.2011 купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення площею 82,9кв.м. в м. Полтава, вул. Панянка, 65Б, виконані в повному обсязі.
Окрім цього, 7 грудня 2011 року між ТДВ "Полтавтрансбуд" (продавцем) та ТОВ "Компанія "АВМ Інтернешнл" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав (далі - договір від 07.12.2011), за умовами п.1.1 якого продавець продав, а покупець купив майнові права на нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку в осях А-Е16-П загальною площею 82,9м2 за адресою: м. Полтава, вул. Панянка, 65Б (об'єкт).
Як встановлено п.1.3 договору від 07.12.2011, покупець за цим договором одержує майнові права продавця на об'єкт, який належатиме останньому на праві власності згідно з актом приймання-передачі завершеного будівництвом об'єкту та відповідних рішень виконкому.
Відповідно до п.1.4 договору від 07.12.2011 його предметом є майнові права на об'єкт, які після набуття покупцем його у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на об'єкт після введення об'єкта в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів. За умови виконання своїх зобов'язань за цим договором покупець одержує від продавця документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності покупця на об'єкт.
Згідно п.1.5 зазначеного договору майнові права на об'єкт за цим договором одержуються покупцем від продавця шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав. Акт приймання-передачі майнових прав підписується сторонами протягом 60 календарних днів з дати одержання продавцем від Полтавського БТІ технічного паспорту на будинок, в якому знаходиться об'єкт, але не раніше здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав. Право власності на майнові права на об'єкт переходить від продавця до покупця після підписання акта приймання-передачі майнових прав.
На виконання договору від 07.12.2011 його сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі майнових прав в житловому будинку по вул. Панянка,65 Б в м.Полтаві (а.с.16).
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу, встановлених законом, належить власникові товару.
Згідно з п.п.1.4,1.5 договору від 24.11.2011 його предметом є майнові права на об'єкт, які після набуття покупцем його у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на об'єкт після введення об'єкта в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів. За умови виконання своїх зобов'язань за цим договором покупець одержує від продавця документи, необхідні для оформлення правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності покупця на об'єкт. Майнові права на об'єкт за цим договором одержуються покупцем від продавця з моменту підписання цього договору.
Отже, договір від 24.11.2011 містить суперечливі умови та передбачає перехід майнових прав до покупця з моменту підписання цього договору, в той же час вказані права не можуть бути реалізовані покупцем до отримання права власності на об'єкт цих майнових прав після введення цього об'єкта в експлуатацію та оформлення на нього правовстановлюючих документів.
При цьому, апеляційний суд зазначив, що об'єкти цивільного обороту, в тому числі майнові права, мають бути оборотоздатними, у зв'язку з чим, самостійним незалежним від речі об'єктом цивільного права майнове право виступати не може. Законодавець ставить перехід таких прав (тобто їхній оборот) у залежність від передачі речей (ч.1 ст.334 ЦК України).
Окрім того, за договором від 24.11.2011 майнові права, які передаються покупцю, полягають у володінні, користуванні та розпорядженні об'єктом цих прав, і з урахуванням положень ч.1 ст.316 ЦК України, вони в сукупності утворюють зміст права власності.
Проте, право власності, будучи правом майновим, речовим, не є оборотоздатним об'єктом, його не можна продати, подарувати тощо. Продається і купується річ, тому об'єктом права власності є річ, а не майнове право (право власності) на неї. Таким чином, позивач як покупець за договором від 24.11.2011, не може отримати майнові права за цим договором, не набувши право власності на сам об'єкт майнових прав після введення цього об'єкта в експлуатацію та оформлення на нього правовстановлюючих документів.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем права власності на об'єкт майнових прав за договором від 24.11.2011, а згідно наявних в матеріалах справи відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що нежитлове приміщення (офіс №3), розташоване за адресою: м.Полтава, вул.Панянка, буд.65б, належить на праві приватної власності відповідачу-1. Таким чином, об'єкт майнових прав за договором від 24.11.2011 залишився у власності продавця за цим договором та не є власністю позивача.
Сервисы для юристов