ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2016 року Справа № 917/154/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКовтонюк Л.В., Корнілової Ж.О.,за участю представників:позивача-1 позивача-2-Загуменний В.В., -не з'явились,відповідача-1 відповідача-2 відповідача-3 відповідача-4 відповідача-5 прокуратури-Коваленко О.В., -Григор'єва І.Г., -Кириченко В.Г., -не з'явились, -Людкевич Х.Є., -Яговдік С.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони Українина рішення та постановугосподарського суду Полтавської області від 16.04.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015у справі№917/154/15 за позовомВійськового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ДП "Укрвійськбуд" Міністерства оборони Українидо1.ТОВ "Укрінвестгруп"; 2.ПП "Укрбізнесконсалтинг"; 3.ПП "ЧІК"; 4.фізичної особи-підприємця ОСОБА_10; 5.ПАТ "Діамантбанк"пропро визнання права власності на нерухоме майно та витребування часток власності у нежитловому будинкуВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.04.2015 (суддя Кульбако М.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 (судді: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.), в задоволенні позову відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Міністерство оборони України в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати повністю, справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.48,49,225 ЦК УРСР, ст.ст.ст.204,241,321,328,388,392 ЦК України, ст.134 ГК України, ч.2 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент укладення біржової угоди від 28.08.2012), ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент укладення біржової угоди від 28.08.2012) та ст.ст.33,35,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що незаконне відчуження державного нерухомого майна, а саме цегляного нежитлового будинку літ. "А-2" загальною площею 763,2кв.м. по АДРЕСА_1, яке належало Державі Україна на підставі свідоцтва від 29.09.1999р. про право власності на об'єкт нерухомого майна та дублікату свідоцтва від 11.06.2002 НОМЕР_1, виданих Полтавським управлінням житлово-комунального господарства, відбувалось у процедурі санації ДП МОУ "Укрвійськбуд" шляхом укладення біржової угоди купівлі-продажу від 28.08.2012 поза волею та без участі власника (держави) під час фіктивного банкрутства позивача-2. На думку заявника, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання прокуратури про залучення до участі у справі Полтавського бюро технічної інвентаризації в якості третьої особи, оскільки у вказаної юридичної особи містяться правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно та документи, що визначають частку власності кожного з відповідачів. Крім того, позивач-1 наголошує на відсутності надання ним як органом управління державним майном, закріпленим за ДП МОУ "Укрвійськбуд" на праві повного господарського відання, дозволу на реалізацію спірного нерухомого майна, як того вимагає п.4.4 Статуту ДП МОУ "Укрвійськбуд".
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню в частині позовних вимог до ТОВ "Укрінвестгруп", ПП "Укрбізнесконсалтинг", фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 та ПАТ "Діамантбанк" (до відповідачів-1,2,4,5) з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Полтавської області з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Прокурор в обґрунтування позовних вимог про визнання за державою в особі Міністерства України права власності на нерухоме майно, а саме нежитловий будинок літера "А-2" загальною площею 763,2кв.м. по АДРЕСА_1, послався на нікчемність біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 28.08.2002 №28-02/12, укладеної між Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та ТОВ "Імідж", стверджуючи, що незаконне відчуження з державної власності цього нежитлового будинку відбулося поза волею та без участі власників під час фіктивного банкрутства ДП МОУ "Укрвійськбуд". Крім того, прокурор просив витребувати у Приватного підприємства "УкрБізнесКонсалтінг" частку власності 1/1; фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 частку власності 39/50; Приватного підприємства "УкрБізнесКонсалтінг" частку власності 11/50; Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-груп" частку власності 1/1; Малого приватного підприємства "ЧІК" частку власності 1/1; Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" частку власності 1/1, у цегляному нежитловому будинку літ. "А-2" загальною площею 763.2кв.м.
На підтвердження права власності прокурором надано копію свідоцтва від 29.01.1999р. про право власності на об'єкт нерухомого майна площею 860,5кв.м.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що станом на час розгляду справи МПП "ЧІК", ПАТ "Діамантбанк" є власниками майна, яке не належало до державного. Станом на час розгляду справи інші відповідачі є власниками майна, а прокурором не надано доказів на підтвердження того, що відповідачі є власниками саме того майна, вимога про витребування якого заявлена. Також судом встановлено відсутність надання прокурором жодних інших документів (технічної документації), які могли б свідчити про те, що відчужене за біржовою угодою майно площею 763,2кв.м. є саме майном, зазначеним в наданому свідоцтві від 29.01.1999р. Враховуючи викладене, прокурором не доведено належність до державного майна станом на час укладення біржової угоди спірного майна, яке на час розгляду справи перебуває у власності відповідачів.
Виходячи з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 11.06.2002 за Державою Україна було зареєстроване первісне право власності на нерухоме майно, а саме нежитловий будинок літера "А-2" загальною площею 763,2кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
01.12.1998р. 22 госпрозрахунковою дільницею м.Полтави Міністерства оборони України на підставі акту приймання-передачі основних засобів вищевказане нерухоме майно було передано до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд". Вказаний акт приймання-передачі був затверджений 29.03.1999р. начальником Головного Управління РВіКБ Міністерства оборони України, тобто майно було передано від одного суб'єкта до іншого за погодженням та за волею Міністерства оборони України (позивача-1).
Згідно п.п.2.2,4.1,4.2,4.4,6.1 Статуту ДП "Укрвійськбуд" підприємство створене з метою виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, структур Збройних сил України та інших замовників - юридичних та фізичних осіб України незалежно від форм власності. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку, що встановлений чинним законодавством. Функції по управлінню майном, яке є загальнодержавною власністю, здійснює Орган управління майном (Міністерство оборони України).
Ухвалою арбітражного суду м.Києва від 06.11.2000р. порушено провадження у справі про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд". В межах процедури санації ДП "Укрвійськбуд" (позивачем-2) 28.08.2002 року було укладено біржову угоду №28-02/12, за якою спірне майно перейшло у власність ТОВ "Імідж".
Отже, ДП "Укрвійськбуд", володіючи спірним майном на праві повного господарського відання, розпорядився ним на свій розсуд, здійснивши його відчуження за біржовою угодою на користь ТОВ "Імідж". Таке відчуження, незалежно від законності дій продавця, не можна вважати таким, що здійснено поза волею власника.
Продавцем цегляного нежитлового будинку літ. "А-2" загальною площею 763,2кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (згідно довідки-характеристики №3705, виданої Полтавським БТІ 18.07.2002р. на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 11.06.2002р. (дублікат)), виступав ДП "Укрвійськбуд" в особі ОСОБА_11, який діяв на підставі довіреності АВН №864155 від 20.09.2000р.
При цьому, жодних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем-2 дій щодо оспорювання цього правочину матеріали справи не містять.
Господарським судом також встановлено, що жодних інших документів (технічної документації), які могли б свідчити про те, що відчужене за біржовою угодою майно площею 763,2кв.м. є саме майном, зазначеним у наданому свідоцтві від 29.01.1999р., ані прокурором, ані позивачами не надано.
За змістом ст.388 ЦК України наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Втім, майно вибуло з власності за волею державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", опосередкованою біржовою угодою №28-02/12 від 28.08.2002 і на момент укладення цього правочину не було жодних обмежень щодо її укладення.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Жоден з правочинів щодо відчуження нежитлового будинку Літера "А-2" загальною площею 763,2кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до цього часу не визнаний судом недійсним.
Оскільки біржова угода №28-0/12 між ДП МОУ "Укрвійськбуд" та ТОВ "Імідж" укладена 27.08.2002р., тобто до моменту набуття чинності Цивільним кодексом України, то на неї поширюється законодавство, чинне на момент її укладення, зокрема Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963р.
Відповідно до ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.
Стаття 55 Закону України "Про нотаріат" (в редакції від 10.01.2002р.) не містить імперативної норми щодо нотаріального посвідчення угод про відчуження майна.
Крім того, ч.2 ст.15 закону України "Про товарну біржу" передбачено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, а в силу положень ч.4 ст.15 цього ж Закону угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Також апеляційна інстанція звернула увагу на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 у справі №24/612-б-43/234 встановлений факт правомірності погашення заборгованості за рахунок відчуження майна ДП МОУ "Укрвійськбуд". Так, суд встановив наступне: "що стосується вже сплаченого боржником (і одночасно санатором) боргу чи його частини, то необхідно мати на увазі, що заборгованість погашалась з урахуванням вимог Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" і ці операції співпадають і відповідають цивільно-правовим зобов'язанням боржника, а в частині несплачених на користь поточних кредиторів коштів, то зобов'язання має виконуватись за настанням відповідних строків і у випадку спору - вирішуватись у позовному порядку".
Зазначені обставини спростовують твердження прокурора та позивачів про те, що провадження у справі про банкрутство ДП МОУ "Укрвійськбуд" було припинено у зв'язку з встановленням факту фіктивного банкрутства позивача-2.
Сервисы для юристов