Постанова ВГСУ від 29.03.2016 року у справі №916/3952/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 916/3952/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого (доповідач)

Алєєвої І.В.

Рогач Л.І.

за участю представників: позивачаОськін М.Д. - довіреність від 10.12.2014 р. відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс"на постановувід 27.01.2016 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 916/3952/15 господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Еталонавтосервіс" провизнання недійсним договору від 24.11.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 р. ТОВ "Главбуд Плюс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Еталонавтосервіс" (з урахуванням заяви від 25.11.2015 р.) про визнання недійсним договору поставки продукції № 042 від 24.11.2014 р., укладеного між ТОВ "Главбуд Плюс" на підставі частини 2 статті 203, частини 2 статті 207, статті 215 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірний договір було укладено ТОВ "Главбуд Плюс" в особі директора ОСОБА_5, який діючи на підставі незаконної та скасованої судом апеляційної інстанції ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 05.11.2014 р., в якості виконуючого обов'язки директора ТОВ "Главбуд Плюс", не мав на це відповідних повноважень, передбачених статутом товариства, законом або іншим актом законодавства. В даному випадку ОСОБА_5 діяв усупереч інтересів ТОВ "Главбуд Плюс", без волевиявлення останнього на укладання спірного правочину купівлі-продажу, недобросовісно та в порушення законодавства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив у позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, на те, що обставини, зазначені в позовній заяві, не підтверджено відомостями з офіційного сайту Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником ТОВ "Главбуд Плюс" станом на 24.11.2014 р. (дата укладання договору поставки) був, саме, ОСОБА_7.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2015 р. (суддя Желєзна С.П.) у позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, застосувавши положення статті 92, частин 2 статті 203, частини 2 статті 207, статті 237 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про наявність всіх передбачених законом повноважень у ОСОБА_5 на укладення договору поставки продукції № 042 від 24.11.2014 р. від імені ТОВ „Главбуд Плюс", посилаючись на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 05.11.2014 р. та відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За апеляційною скаргою ТОВ "Главбуд Плюс" Одеський апеляційний господарський суд (судді: Діброва Г.І., Лисенко В.А., Колоколов С.І.), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2015 р. в апеляційному порядку, залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Главбуд Плюс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 р. та рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2015 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ТОВ "Главбуд Плюс" задовольнити повністю, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів частин 1-3 статті 92, частин 2 статті 203, частини 2 статті 207, частини 1 статті 215, частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України щодо укладання договору поставки продукції № 042 від 24.11.2014 р. з боку ТОВ "Главбуд Плюс" в особі виконуючого обов'язки директора ОСОБА_5 без належного обсягу цивільної дієздатності.

Скаржник вважає, що при укладанні спірного договору, ОСОБА_5, діючи на підставі незаконної з моменту прийняття ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 05.11.2014 р., в якості виконуючого обов'язки директора ТОВ "Главбуд Плюс", не мав на це відповідних повноважень, передбачених статутом товариства або законом. В даному випадку ОСОБА_5 діяв усупереч інтересів ТОВ "Главбуд Плюс", без волевиявлення останнього на укладання спірного договору поставки, недобросовісно та в порушення законодавства.

Крім того, заявник у касаційній скарзі посилається на те, що ухвала Малиновського районного суду міста Одеси від 05.11.2014 р. була скасована ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.12.2014 р. з посиланням на те, що суд першої інстанції, в порушення вимог статтей 151-153 Цивільного процесуального кодексу України, задовольняючи заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову діяв усупереч діючого законодавства.

Заявник також зазначає, що згідно витягу з ЄДР станом на 21.11.2014 р., тобто на час укладання спірного договору, містилася інформація, що керівником ТОВ "Главбуд Плюс" значився, саме, ОСОБА_8, що підтверджує відсутність повноважень ОСОБА_5 в якості директора.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України за загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами під час її розгляду, рішенням загальних зборів учаників ТОВ "Главбуд Плюс" від 01.06.2007 р. на посаду директора був призначений ОСОБА_8, що підтверджується протоколом № 3 загальних зборів учаників цього товариства.

01.06.2007 р. відповідно до наказу № 16_07/О ОСОБА_8 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ "Главбуд Плюс" з правом підпису фінансових та первинних документів.

12.01.2006 р. було внесено зміни до статуту ТОВ "Главбуд Плюс" в частині 1 статті 1.1 та замінено учасника товариства ОСОБА_9 на ОСОБА_5.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 05.11.2014 р. у справі № 521/19272/14-ц була задоволена частково заява ОСОБА_5 про забезпечення позову до ОСОБА_8, ТОВ Охоронне агентство „Гепард", третя особа ОСОБА_10 про звільнення та усунення перешкод у користуванні майном, якою, зокрема, ОСОБА_8 було відсторонено з посади директора ТОВ „Главбуд Плюс" та призначено ОСОБА_5 виконуючим обовязки директора товариства з 05.11.2014 року; зобовязано державного реєстратора ВДВС Одеського міського управління юстиції виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про ОСОБА_8 в графі керівник та включити запис про ОСОБА_5 в графу керівник ТОВ „Главбуд Плюс" з правом вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі з правом підпису.

24.11.2014 р. між ТОВ „Еталонавтосервіс" в особі директора ОСОБА_6 (постачальник) і ТОВ „Главбуд Плюс" в особі директора ОСОБА_5 (замовник) було укладено договір поставки продукції № 042, відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити замовнику будівельні матеріали в асортименті, а замовник, в свою чергу, зобовязався своєчасно сплатити продукцію Постачальника на умовах даного договору і відповідно графіку виплат, погодженого сторонами.

На виконання цього договору були перераховані на адресу відповідача грошові кошти, що підтверждується рахунком - фактурою № СФ-195 від 24.11.2014 р. на суму 34 934,40 грн, рахунком - фактурою № СФ-197 від 26.11.2014 р. на суму 148 486,20 грн, рахунком - фактурою № СФ-202 від 27.11.2014 р. на суму 178 670,21 грн, затверджені підписами керівників та печатками сторін, на загальну суму 362 092, 81 грн.