ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2016 року Справа № 910/6416/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. - головуючого, Кочерової Н.О., Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 20.10.2015 Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016у справі№ 910/6416/13господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 2 172 978 грн. 34 коп.за участю представників: від позивача: Сидорченко В.В.,від відповідача: Мицько Р.М.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 1 709 506,13 грн. заборгованості за договором поставки природного газу №323-09/8 від 30.12.2009, 228 977,68 грн. інфляційних втрат, 234 494,52 грн. 3% річних.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманого природного газу згідно договору № 323-09/8 поставки природного газу бюджетним установам та організаціям від 30.12.2009.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/6416/13 (судді Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 (судді: Сулім В.В. - головуючий, Коротун О.М., Гаврилюк О.М.), позов задоволено частково з підстав обгрунтованості, стягнуто з відповідача 1709506,13 грн. боргу, 34190,12 грн. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних господарські суди послались на норми Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та ст.ст. 13, 16 ЦК України.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 228 977,68 грн. інфляційних втрат та 234 494,52 грн. 3% річних, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення та постанову просить залишити без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2016 у справі №910/6416/13 касаційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Кочерова Н.О., Плюшко І.А. у відповідності до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2016.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає її безпідставною та просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач як покупець за отриманий від позивача протягом січня - червня 2010 року природний газ на підставі договору поставки №323-09/8 від 30.12.2009 розрахувався не в повному обсязі, чим порушив умови вказаного договору.
Згідно акту звірки розрахунків від 23.02.2011 та від 31.12.2012 сторони погодили заборгованість відповідача в розмірі 1 709 506,13 грн.
Врахувавши викладене та норми, зокрема, ст.ст. 525, 526, 629, 712 ЦК України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1709506,13 грн. боргу.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарські суди послались на норми Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (далі - Закон), який діяв з 04.06.2011 по 30.06.2012.
За ст.1 вказаного Закону його дія поширюється на підприємства залежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об`єднаною енергетичною системою України, суб`єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, НАК "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства, зокрема ДК "Газ України".
Відповідно до п.2.2 ст.2 Закону заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом підлягає списанню.
Господарськими судами враховано, що положення ст.2 Закону носять імперативний характер, а тому позивач, на якого також розповсюджується дія цього Закону згідно ст.1, зобов`язаний був самостійно списати заборгованість відповідача з 3 % річних та індексу інфляції і не був обмежений діями/бездіяльністю відповідача щодо списання.
Згідно ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди встановили, що нараховані штрафні та фінансові санкції за період до 30.06.2012, що є предметом даного спору, відповідач мав право списати відповідно до вимог вищевказаного Закону.
За ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до п. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.
Сервисы для юристов