ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 933/77/22
провадження № 51-5440км23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 62021050020000208, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Білозерському Донецької області, проживає в АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ,посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Свою вимогу захисник мотивує тим,що вирок ґрунтується на припущеннях, у зв`язку з чим було незаконно засуджено ОСОБА_7 , винуватості якого поза розумним сумнівом не доведено.Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки суд апеляційної інстанції не навів у ній ґрунтовних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги сторони захисту.
Посилається на те, що апеляційний суд не звернув уваги, що протягом судового розгляду суд першої інстанції не забезпечував дотримання загальних засад кримінального провадження, зокрема забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, у доведеності перед судом їх переконливості, що викликає сумніви щодо неупередженості суду. Вказує, що про місце та час підготовчого судового засідання він (захисник ОСОБА_6 ) не був повідомлений належним чином та був позбавлений участі в цьому засіданні, інший захисник ОСОБА_8 завчасно подав клопотання про відкладення підготовчого судового засідання з поважних причин, обвинувачений та прокурор вважали неможливим проведення судового засідання без участі захисників, однак суд ухвалив рішення про призначення судового розгляду кримінального провадження. Надалі за наявності заперечень з боку обвинуваченого суд неодноразово без участі захисників проводив судові засідання, в яких здійснювались вагомі дії, зокрема вирішення порядку та обсягу дослідження доказів, допит свідка. Апеляційний суд в ухвалі помилково зазначив, що документи на підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_8 як захисника в цьому провадженні надійшли до суду лише 09 серпня 2022 року, що не відповідає матеріалам справи.
Зауважує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам апеляційної скарги про те, що обвинувальний акт не міститьповної та докладної інформації щодо висунутого обвинувачення, а суд у вироку вийшов за межи висунутого ОСОБА_7 обвинувачення. Так, обвинувальний акт не містить обвинувачення в проханні надати неправомірну вигоду саме «для себе» та в «укритті матеріалів про притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки».
Сервисы для юристов