Постанова ВГСУ від 29.01.2015 року у справі №914/2868/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року Справа № 914/2868/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий),

Вовк І.В. (доповідач),

Харченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у справі № 914/2868/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 3 329 882,01 грн., 3 % річних у сумі 702 154,56 грн. та 605 263,16 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого у липні-грудні 2012 року природного газу за договором від 30.09.2011 року № 14/2654/11.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.10.2014 року (суддя Ділай У.І.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 0,01 грн., 3 % річних у сумі 702 154,56 грн. та 605 263,16 грн. інфляційних сум та 73 080 грн. судового збору. В частині стягнення заборгованості в сумі 3 329 882 грн. провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року (судді Бойко С.М., Марко Р.І., Якімець Г.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та стягнути з відповідача на користь позивача 520 934,78 грн. інфляційних сум.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 30.09.2011 року між сторонами укладено договір № 14/2654/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) в IV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Умови вказаного договору сторонами неодноразово змінювались шляхом підписання Додаткової угоди № 1 від 11.10.2011 року, Додаткової угоди № 2 від 13.01.2012 року, Додаткової угоди № 3 від 19.01.2012 року та Додаткової угоди № 4 від 27.06.2012 року.

У відповідності до умов п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання договірних зобов'язань позивач за період з липня по грудень 2012 року передав відповідачу природний газ в обсязі 18197,342 тис.м.куб на загальну суму 23 760 762,45 грн. Факт передачі природного газу підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, а саме: б/н від 31.07.2012 року на суму 1 570 123,56 грн.; б/н від 31.08.2012 року на суму 1 365 139,50 грн.; б/н від 26.11.2012 року на суму 1 346 069,69 грн.; б/н від 27.11.2012 року на суму 3 276 962,95 грн.; б/н від 30.11.2012 року на суму 6 319 133,98 грн.; б/н від 31.12.2012 року на суму 9 883 036,89 грн.; б/н від 31.12.2012 року на суму 295,88 грн.

Внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ станом на час подання позову у відповідача утворилася заборгованість в сумі 3 329 882, 01 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу за період з липня по грудень 2012 року.

Висновок судів попередніх інстанцій про припинення провадження у справі в частині стягнення 3 329 882 грн. заборгованості мотивовано погашенням відповідачем заборгованості у зазначеній сумі до прийняття рішення у справі, а висновок про задоволення позову в частині стягнення 0,01 грн. заборгованості та нарахованих позивачем 3 % річних і інфляційних сум обгрунтовано доведеністю неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу за спірний період.

Відповідно до 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач зобов'язань за спірним договором належним чином не виконав, вартості отриманого природного газу в липні - грудні 2012 року у визначені договором строки у повному обсязі не оплатив. Разом з тим, до прийняття рішення у справі відповідачем було сплачено 3 329 882 грн. заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням від 13.10.2014 року № 9, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 3 329 882 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та стягнення з ЛКП "Залізничнетеплоенерго" залишку заборгованості в сумі 0,01 грн.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати заборгованості, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог наведених норм та умов договору, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 702 154,56 грн. та 605 263,16 грн. інфляційних сум.