ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2015 року Справа № 5023/538/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.
за участю представників: позивача - Солдатенка А.М.
відповідача - Коліснеченко П.Ю.
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" на рішення господарського суду Харківської області від 11 квітня 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2014 року у справі за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" до Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківська міська рада про стягнення заборгованості в сумі 8470639, 07 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення вартості електричної енергії в розмірі 8110668,58 грн., з яких тарифна складова становить 6758890,50 грн. та ПДВ 20% в сумі 1351778,08 грн., 3% річних - 67004,21 грн., плата з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 14065,67 грн., індекс інфляції - 53115,23 грн., пеня в сумі 225785,38 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11 квітня 2011 року (суддя Смірнова О.В.) в позові відмовлено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача вартість електричної енергії в розмірі 8110668, 58 грн., 225785, 39 грн. пені, 53115, 23 грн. інфляційних нарахувань, 67004, 21 грн. 3% річних, судовий збір. В іншій частині позову провадження у справі припинено.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 року в даній справі залучено Харківську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2011 року провадження в даній справі було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №5023/4029/11 (н.р. №49/193-10) (т.2, а.с.70).
У зв'язку з розглядом справи №5023/4029/11 (н.р. №49/193-10) та прийняттям господарським судом Харківської області рішення від 15 серпня 2011 року, яке вступило в законну силу, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 4 вересня 2014 року розгляд даної справи був поновлений та призначено її до розгляду в суді апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2014 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 67 004,21 грн., інфляційних в сумі 53 115, 23 грн., пені в сумі 225 785,38 грн. відмовити в повному обсязі, в частині вимог щодо стягнення вартості електроенергії в розмір 8 110 668, 58 грн. - провадження у справі припинити.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правильно було встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, 3 січня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір №1.01 на постачання електричної енергії, згідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язався постачати відповідачеві (споживачу) електричну енергію, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до встановлених тарифів в строки і на умовах, передбачених даним договором.
Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачу (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Суд вважає, що при розгляді справи суди попередніх судових інстанцій, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх в сукупності, дійшли обгрунтованого висновку про те, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриману ним від позивача в грудні 2010 року електричну енергію не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за отриману ним в грудні місяці 2010 року електричну енергію станом на 01.01.2011 року в сумі 8110668, 58 грн. , а також - заборгованість по реактивній енергії за грудень місяць 2010 року, яка станом на 01.01.2011 року становила суму 14 065, 70 грн.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, після порушення провадження в даній справі відповідачем частково була погашена заборгованість з компенсації перетікання реактивної енергії за грудень місяць 2010 року в сумі 14065, 67 грн.
Тому, приймаюче оскаржуване рішення місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 8110668, 58 грн. вартості спожитої ним електричної енергії, припинивши, при цьому, провадження в справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14 065, 70 грн. боргу по реактивній енергії на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як передбачено п.4.2.1 укладеного договору, за внесення платежів, передбачених п.2.3.3-2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2, споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частині 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вірно було встановлено апеляційним господарським судом при розгляді справи, у зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної оплати спожитої ним електричної енергії, місцевий господарський суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача 225785,38 грн. пені.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Сервисы для юристов