ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2016 року Справа № 922/100/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКролевець О.А., суддівЄвсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення та постановуГосподарського суду Харківської області від 30.05.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№922/100/16 Господарського суду Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" доКредитної спілки "Слобода-кредит"провизнання правочину недійснимза участю представників сторінвід позивача:Лінніченко І.В.,від відповідача:не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Банк, позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Кредитної спілки "Слобода-кредит" (далі - відповідач, Вкладник) про визнання недійсним договору банківського строкового вкладу №11/1-К від 29.08.2007, укладеного між Банком та відповідачем.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2016 (головуючий суддя Денисюк Т.С., суддя Погорелова О.В., суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (колегія суддів у складі: Барбашова С.В., Білецька А.М., Істоміна О.А.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд.
Відповідач згідно з приписами ст. 1114 ГПК України був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.07.2008р. між Кредитною спілкою "Слобода-Кредит" (Вкладник) та Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (Банк) укладено договір банківського строкового вкладу №11/1-К, який зі сторони Банку був підписаний начальником відділення №11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" Абросімовим Олександром Валерійовичем, що діяв на підставі положення про відділення №11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" та довіреності №992 від 07.04.2008, а зі сторони Кредитної спілки "Слобода-Кредит" - Головою Правління Тішаковим Михайлом Івановичем (а.с.25-31 том 1).
За умовами даного договору банківського строкового вкладу та додаткової угоди №1 від 04.08.2008 до нього (а.с.31 том 1), Вкладник розміщує тимчасово вільні кошти в сумі 3500000,00 грн. на депозитний рахунок у відділенні №11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк". За користування депозитом Банк сплачує Вкладнику проценти із розрахунку 8% річних.
04.08.2008р. відповідач згідно платіжного доручення №474 перерахував позивачу грошові кошти у сумі 3500000,00 грн. з призначенням платежу: "Згідно Договору №11/1-К від 29.07.2008".
Також 04.08.2008р. між ВАТ акціонерним банком "Укргазбанк" та фізичною особою ОСОБА_10, який є членом Кредитної спілки "Слобода-Кредит" (як позичальником) був укладений Кредитний договір №15/08-11, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 3500000,00 грн. на строк з 04.08.2008р. по 29.07.2010р. або по день, визначений п.1.4 та/або в п.3.3.1, 3.3.11 цього договору, зі сплатою 10% річних за користування кредитом (а.с.53-58 том 1).
04.08.2008р. між ВАТ акціонерним банком "Укргазбанк" (Застоводержателем) та Кредитною спілкою "Слобода-Кредит" (Заставодавцем) був укладений договір №15/08-11/З про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору), за умовами п.1.1 якого договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору №15/08-11 від 04.08.2008, укладеного між заставодержателем та фізичною особою ОСОБА_10 (а.с.59-62 том 1).
З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2008р. між ВАТ акціонерним банком "Укргазбанк" (як застоводержателем) та Кредитною спілкою "Слобода - Кредит" (як заставодавцем) був укладений договір відступлення права вимоги №15/08-11, за умовами якого, з метою реалізації права вимоги, що є предметом застави згідно договору про заставу майнових прав №15/08-З від 04.08.2008, заставодавець відступає заставодержателю свої права на кошти у сумі 3500000,00 грн., розміщені заставодавцем на депозитному рахунку №2652216200980 згідно з умовами депозитного договору №11/1-К від 29.07.2008 у відділенні №11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" МФО 350448, з усіма змінами та додатками до нього, який укладено між заставодавцем та заставодержателем (а.с.51-52 том 1).
Судами також встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 у справі №5023/4094/12 визнано недійсними договір №15/08-11/3 про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) від 04.08.2008 та договір №15/08-11 про відступлення права вимоги від 04.08.2008, що укладені між Кредитною спілкою "Слобода-Кредит" та АБ "УКРГАЗБАНК".
Предметом даного спору є вимога Банку про визнання недійсним договору як такого, що укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що представники сторін, які укладали всі вищевказані договори, в тому числі й оспорюваний договір банківського строкового вкладу, діяли за зловмисною домовленістю, у зв'язку з чим, Банк видав кредитні кошти члену Кредитної спілки "Слобода-Кредит" ОСОБА_10 фактично без забезпечення повернення коштів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт зловмисної домовленості представників Банку та Вкладника, в зв'язку з чим, відсутні правові підстави для визнання недійсним договору банківського строкового вкладу №11/1-К від 29.08.2007, укладеного між сторонами по справі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Позов про визнання недійсним договору банківського строкового вкладу №11/1-К від 29.07.2008, укладеного між ВАТ АБ "Укргазбанк" та Кредитною спілкою "Слобода-кредит", заявлено на підставі ч.1 ст.232 ЦК України, якою встановлено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Як роз'яснено в п.п.2.1,3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.
З матеріалів справи вбачається та судами встановлено те, що оспорюваний договір банківського вкладу та кредитний договір №15/08-11 від 04.08.2008 укладались однією і тією ж особою з боку Банку - начальником відділення №11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" - Абросімовим О.В.
Жодних доказів, які б достеменно підтверджували саме зловмисну домовленість цієї посадової особи Банку з Головою правління Кредитної спілки "Слобода-кредит" Тішаковим М.І. при укладенні оспорюваного договору позивачем не надано.
Договір банківського строкового вкладу №11/1-К від 29.08.2007 підписаний уповноваженими представниками сторін, виконаний з боку відповідача шляхом перерахування грошових коштів у сумі 3500000,00 грн. згідно платіжного доручення № 474 від 04.08.2008 і це виконання договору прийняте позивачем без зауважень, у тому числі і щодо правової природи (походження) грошових коштів, що свідчить про створення цим правочином певних правових наслідків та виключає підстави вважати його таким, що укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Сервисы для юристов