Постанова ВГСУ від 28.10.2015 року у справі №5023/4669/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 5023/4669/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства Приватна фірма "ВЕМ"на постанову та ухвалувід 16.07.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 господарського суду Харківської області у справі№ 5023/4669/12 господарського суду Харківської області

за заявою доФізичної особи ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ"про розпорядник майнавизнання банкрутом арбітражний керуючий Персидський В.Ю.

в судовому засіданні взяли участь представники:

фізичної особи ОСОБА_6-ОСОБА_6 (особисто), ОСОБА_7.,ПП ПФ "ВЕМ" -Альошин В.В.,ТОВ "ЛМ-ХХІ" -Батютенко Ю.В.розпорядник майна -арбітражний керуючий Персидський В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2012 порушено провадження у справі № 5023/4669/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ" (далі - Боржник, ТОВ "ЛМ-ХХІ") за заявою фізичної особи ОСОБА_4 в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2014 заяву приватного підприємства Приватна фірми "ВЕМ" (далі - ПП ПФ "ВЕМ") про визнання грошових вимог до Боржника задоволено в повному обсязі - в сумі 175 000, 00 грн., а розпорядника майна зобов'язано включити вимоги ПП ПФ "ВЕМ" в цій сумі до реєстру вимог кредиторів згідно з черговістю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 13.02.2014 року - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 ухвалу господарського суду Харківської області від 13.02.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 скасовано, справу в частині розгляду кредиторських вимог ПП ПФ "ВЕМ" до Боржника передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2015 (суддя Швидкін А.О.) відмовлено в задоволенні заяви ПП ПФ "ВЕМ" про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 175 000,00 грн. Відхилено грошові вимоги приватного підприємства приватної фірми "ВЕМ" до боржника в сумі 175 000,00 грн. в повному обсязі.

Не погодившись із цією ухвалою суду, ПП ПФ "ВЕМ" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ПП ПФ "ВЕМ" в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 (головуючий суддя - Гетьман Р.А., судді: Пуль О.А., Фоміна В.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2015 - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій ПП ПФ "ВЕМ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2015, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ПП ПФ "ВЕМ" в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.14 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

28.10.20015 до суду касаційної інстанції надійшло клопотання фізичної особи ОСОБА_6 про відкладення розгляду касаційних скарг ПП ПФ "ВЕМ" та фізичної особи ОСОБА_6 у даній справі, призначених на 28.20.2015. Зазначене клопотання було підтримано в засіданні Вищого господарського суду України ОСОБА_6 та його представником, які вказали про звернення першого ще з однією касаційною скаргою у даній справі, яка, на їх думку, має бути розглянута разом з названими вище касаційними скаргами.

Враховуючи приписи ст.77 ГПК України, клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки викладені у клопотанні доводи про пов'язаність між собою касаційних скарг у даній справі суду доведені не були та стосуються, як повідомив заявник та вбачається з матеріалів справи, кредиторських вимог різних осіб до ТОВ "ЛМ-ХХІ".

Заслухавши пояснення розпорядника майна Боржника, фізичної особи ОСОБА_6, його представника, представника ПП ПФ "ВЕМ" та Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви ПП ПФ "ВЕМ" про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 175 000,00 грн., господарський суд першої інстанції виходив з того що заявлені вимоги ПП ПФ "ВЕМ" в сумі 175 000,00 грн. не знайшли свого правового та нормативного підтвердження, не доведені належними та допустимими доказами, а тому не відповідають вимогам чинного законодавства та дають суду підстави зробити висновок, що станом на дату порушення провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "ЛМ-ХХІ" не мало жодних зобов'язань перед ПП ПФ "ВЕМ".

З вказаними висновками повністю погодився суд апеляційної інстанції.

Заперечуючи такі висновки, заявник касаційної скарги стверджує, що ПП ПФ "ВЕМ" є кредитором Боржника та його вимоги складають 175 000,00 грн. Так, скаржник зазначає, що з 15.08.2015 ТОВ "ЛМ-ХХІ" є єдиним власником будівлі за адресою АДРЕСА_1, в якій розміщено кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", а отже Боржник споживав електричну енергію, за яку сплачувало ПП ПФ "ВЕМ" на підставі договору №С-9157 02.08.1999, укладеного з СП "Харківенергозбут" ДАЕК "Харківобленерго". При цьому, заявник касаційної скарги посилається на приписи ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України стосовно відшкодування вартості безпідставно набутого майна. Також ПП ПФ "ВЕМ" вказує про те, що сума, сплачена ним за спожиту електричну енергію за період з грудня 2005 року по вересень 2012 року є більшою (658 838,90 грн.), а отже заявлена менша сума (175 000,00 грн.) підлягає задоволенню.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених судами обставин справи.

Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, при новому розгляді справи, виконавши відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки постанови суду касаційної інстанції від 23.07.2014, належним чином з'ясував обставини справи стосовно спірних кредиторських вимог. Зокрема, суд першої інстанції надав належну правову оцінку правовідносинам між ТОВ "ЛМ-ХХІ" та ПП ПФ "ВЕМ" стосовно вимог щодо грошових сум, які складають спірні кредиторські вимоги у справі, здійснив аналіз складу заявлених вимог на предмет їх відповідності вимогам ст. 1 Закону про банкрутство, дослідив обставини стосовно звернення ПП ПФ "ВЕМ" до Боржника з вимогами щодо відшкодування вартості електроенергії, як це передбачено, зокрема, нормами ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України.

Так, як встановлено судами в ході розгляду спірних вимог, в матеріалах справи відсутні договір на передання електричної енергії, укладений між ПП ПФ "ВЕМ" та Боржником, або договір на відшкодування вартості фактично спожитої електричної енергії, не надані підписані з боку ПП "ВЕМ" та ТОВ " ЛМ-ХХІ" двосторонні акти на прийом-передачу спожитої електричної енергії, які б засвідчували обсяги переданої ПП ПФ "ВЕМ" електричної енергії, відсутні підтверджуючі документи щодо оплати заявником вищезазначеної суми (платіжні документи про сплату ПП "ВЕМ" 175 000,00 грн., докази направлення рахунків-фактур на оплату (відшкодування) за період з грудня 2005 року по вересень 2012 року спожитої електричної енергії).

Разом з цим, судами першої та апеляційної інстанції встановлено відсутність в матеріалах справи доказів існування позовного провадження про повернення майна в натурі ПП ПФ "ВЕМ" або рішення про відшкодування ПП ПФ "ВЕМ" певної вартості безпідставно набутого майна.

До того ж, місцевим та апеляційним судами було встановлено, що в порушення ст. 33 ГПК України заявником не надано будь-яких доказів або розрахунку (із зазначенням періоду та кількості спожитої та сплаченої електроенергії), які б відповідали заявленій сумі у розмірі 175 000,00 грн.