Постанова ВГСУ від 28.09.2015 року у справі №909/119/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року Справа № 909/119/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 17.04.2015та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015у справі№909/119/15 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД"провизнання нікчемним додаткового договору від 15.09.2014 до договору оренди нежитлових приміщень №К-11/13 від 01.11.2013 та визнання нікчемним акту обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до договору оренди нежитлових приміщень №К-11/13 від 01.11.2013за участю представників сторінвід позивача:не з'явився від відповідача:Оніщенко О.В., Римар С.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про визнання нікчемним додаткового договору від 15.09.2014 до укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень №К-11/13 від 01.11.2013 та визнання нікчемним акту обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до вказаного договору оренди.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.04.2015 (суддя Малєєва О.В.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 (колегія суддів у складі: Скрипчук О.С., Дубник О.П., Матущак О.І.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.11.2013 між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (орендодавець) та ТОВ "Європа-Транс ЛТД" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №К-11/13 (далі - Договір оренди), за умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування без права викупу нежитлові приміщення загальною площею 7131,43 м2 на строк, який починається з 02.01.2014, але не раніше дати підписання акту прийому-передачі об'єкту, та продовжується до 30.11.2016.

У п. 1.2 Договору оренди сторони передбачили, що цей договір не дає права орендарю на викуп чи іншу форму відчуження об'єкта; капітальний ремонт здійснюється орендарем у міру необхідності; вартість капітального ремонту орендодавцем не відшкодовується.

Розділом 7 Договору оренди передбачені обов'язки орендаря, зокрема, самостійно здійснювати поточний ремонт об'єкта упродовж строку дії договору, до якого відносяться роботи по систематичному і своєчасному запобіганню від передчасного зносу частин будівлі, споруди та інженерного обладнання шляхом проведення профілактичних заходів та усунення дрібних пошкоджень і несправностей. Якщо поліпшення орендованого об'єкта зроблено за згодою орендодавця, орендар має право на їх вилучення, якщо такі поліпшення можуть бути відокремлені без пошкодження орендованого майна (п. 7.2.6).

Пунктами 8.6, 8.7, 8.8 Договору оренди сторони погодили, що об'єкт повинен бути переданий орендодавцеві у тому ж стані, у якому він був переданий в оренду, з урахування нормального зносу. Поліпшення об'єкта, що зроблені орендарем без згоди орендодавця, якщо їх можна відокремити від об'єкта без завдання йому шкоди, орендар повинен відокремити без завдання шкоди об'єкту та вивезти до моменту, визначеного у п. 8.2 договору. Невідокремлені поліпшення та поліпшення, які неможливо відокремити від об'єкта без завдання останньому шкоди, компенсації орендарю не підлягають.

Відповідно до п. 11.3 Договору оренди зміни та доповнення до даного договору вносяться сторонами шляхом укладення окремого додаткового договору до договору, який(і) є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу, якщо вони укладені у тій самій формі, що й договір.

Згідно з актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 02.01.2014 до договору №К-11/13 орендодавець згідно з Договором оренди передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 7131,43 м2. На момент передачі сторони дійшли згоди, що частина приміщення потребує капітального ремонту, який орендар виконує за власний рахунок; при цьому вартість капітального ремонту орендодавцем не відшкодовується.

У подальшому 15.09.2014 між сторонами укладено додатковий договір до Договору оренди (далі - Додатковий договір), відповідно до якого на підставі п. 11.3 Договору оренди сторони погодили викласти договір оренди в іншій редакції.

Зокрема, п. 1.6 Договору оренди в редакції Додаткового договору передбачено, що цим договором орендар отримав дозвіл орендодавця на здійснення покращень об'єкту в тому числі, але не виключно: на його капітальний ремонт, переобладнання, реконструкцію, добудову об'єкту, іншого пристосування для власних потреб.

У п. 7.2.4 Договору оренди в редакції Додаткового договору передбачено право орендаря на здійснення покращення об'єкта оренди.

Згідно з п. 1.6.1 Договору оренди в редакції Додаткового договору на підставі ст. 778 ЦК України, ст. 627 ЦК України сторони погодились, що покращення об'єкту оренди, в результаті яких здійснена реконструкція та/або створено новий об'єкт, має наслідком право орендаря на спільну з орендодавцем власність на об'єкт. Частка у власності визначається пропорційно сумарній вартості понесених орендарем затрат до балансової вартості об'єкту, яка існувала на момент прийняття його в оренду. Для визначення відсоткового співвідношення часток у об'єкті, після проведення його покращень та реконструкції, сторони залучають атестованого(их) суб'єкта(ів), що уповноважені проводити технічну інвентаризацію майна та визначати розмір частки кожної сторони. Остаточний розгляд часток, визначених ними за правилами цього пункту, є підставою для реєстрації права часткової власності на об'єкт.

Відповідно до п. 1.6.2 Договору оренди в редакції Додаткового договору на розсуд та за рішенням орендаря він може вимагати від орендодавця сплати/відшкодування (компенсації) вартості фактично здійснених покращень та/або реконструкцій об'єкта (необхідних витрат), або на зарахування їх вартості в рахунок орендної плати. Розмір такої компенсації визначається на підставі та у сумі фактично понесених орендарем витрат. Орендодавець зобов'язаний сплатити грошову суму на підставі вимоги орендаря в строки, що встановлені останнім, або здійснити зарахування таких витрат в рахунок орендної плати.

Компенсація, передбачена п. 1.6, може бути здійснена у формі заліку (за заявою орендаря) зустрічного грошового зобов'язання, зокрема, по зобов'язанням щодо сплати орендної плати, згідно п. 5 договору (п. 1.6.3 Договору оренди в редакції Додаткового договору).

Крім того, у п. 5.5 Договору оренди в редакції Додаткового договору сторони визначили, що відповідно до п. 1.6.2 та п. 5.3 цього договору орендар має право на зарахування в рахунок орендної плати понесених ним витрат на поліпшення/реконструкцію/капітальний ремонт об'єкта у розмірі, що не перевищує 90% від розміру орендної плати. При цьому орендар направляє орендодавцю акт про зарахування понесених витрат в рахунок орендної плати, форма якого встановлена в додатку №1 до цього договору.

Також сторонами складений акт обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до Договору оренди, яким вони за наслідками огляду встановили, що орендарем було здійснено реконструкцію об'єкта оренди (його частини) площею 3937,1 м2 у період з 20.09.2014 до 09.11.2014 на загальну суму 96535880,00 грн.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №123 від 20.11.2014, №128 від 24.11.2014, №35 від 17.02.2015, №63 від 20.03.2015, відповідно: з 21.11.2014 розпочато процедуру виведення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці до 20.02.2015; призначено уповноважену особу фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"; здійснення тимчасової адміністрації продовжено до 20.03.2015; розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

На виконання своїх повноважень Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулась до господарського суду з позовом у даній справі про визнання нікчемними Додаткового договору та акту обстеження об'єкту оренди від 09.11.2014 до Договору оренди.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції на момент звернення з позовом) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті; уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; але у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.