ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2026 року
м. Київ
справа № 946/1898/23
провадження № 51-467 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 липня 2023 року й вирок Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023166150000042, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки й зареєстрованої в АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 липня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і покладанням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Одеський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок від 20 листопада 2024 року, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України апеляційний суд приєднав невідбуту частину покарання за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 жовтня 2022 року у виді громадських робіт на строк 200 годин, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України становить 25 днів обмеження волі, і призначив ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді обмеження волі на строк 1 рік 25 днів. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОСОБА_7 визнано винуватою в тому, що вона, будучи засудженою за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 жовтня 2022 року за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, будучи обізнаною про зобов`язання виконати це покарання, незважаючи на неодноразові профілактичні бесіди та попередження, проведені Ізмаїльським міськрайонним відділом філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області, роз`яснення умов та попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування цього покарання, маючи реальну можливість його виконати, умисно ухилилася від його відбування, не виконавши це покарання в повному обсязі.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і закрити провадження. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначає, що після набрання чинності Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 11 вересня 2024 року на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнив ОСОБА_7 від покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, призначеного їй за вироком від 14 жовтня 2022 року за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння, за яке вона була засуджена. Ці обставини, на думку захисника, тягнуть декриміналізацію діяння засудженої, пов`язаного з ухиленням від відбування цього покарання. Вважає, що апеляційний суд, не відреагувавши на відповідні доводи сторони захисту під час перегляду вироку місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, ухвалив незаконне судове рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджена ОСОБА_7 і її захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважала, що з огляду на звільнення засудженої від покарання у виді громадських робіт, призначеного за попереднім вироком, необхідно виключити з вироку апеляційного суду рішення про застосування положень ст. 71 КК України, задовольнивши частково касаційну скаргу захисника. Решту доводів прокурор вважала необґрунтованими.
Мотиви Суду
Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Сервисы для юристов