ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2014 року Справа № 925/1405/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПолянського А.Г.,суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід12.02.2014р.у справі№925/1405/13Господарського судуЧеркаської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод"простягнення суми
за участю
- позивача:Іванов П.О. (довіреність від 30.12.13р.), -
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) просила стягнути з Публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" (далі - відповідач) 69689,95 грн., з яких 61177,55 грн. - заборгованість за договором, 4725,90 грн. - пеня, 222,99 грн. - інфляційні втрати, 3563,51 грн. - три відсотки річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами договору від 30.08.2011р. природний газ, що був переданий відповідачу протягом серпня-вересня 2011 року.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.10.2013р. (суддя Боровик С.С), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді Корсакова Г.В., Кропивна Л.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 39456,90 грн. заборгованості, 3066,29 грн. - пені, 156,84 грн. - інфляційних втрат, 2341,47 грн. - три відсотки річних.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду і рішення суду першої інстанції в частині і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки природного газу №55/330/11 від 30 серпня 2011 року, за умовами якого позивач (постачальник) постачає імпортований природній газ відповідачу (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2. цього договору (пункт 1.1 договору).
Судами також встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав, поставивши відповідачу у серпні 2011 року природний газ на загальну суму 39 456,90 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі природного газу від 31.08.2011 року, а відповідач у порушення умов договору товар не оплатив.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що заборгованість за Договором від 30.08.2011р. №55/330/11 відповідача перед позивачем підтверджується Актом прийому-передачі від 31.08.2011р., а Акт приймання-передачі від 30.09.2011р. підтверджує, що позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий природних газ відповідно до умов інших договорів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором від 30.08.2011р. не обґрунтовані в цій частині, а відповідно і вимоги про стягнення нарахованих на цю суму інфляційних, трьох відсотків річних та пені.
Посилаючи як на підставу для скасування судових рішень на норми матеріального та процесуального права позивач у касаційній скарзі зазначає, що судами не досліджено єдиний та допустимий доказ поставки природного газу, а саме - акт прийому-передачі природного газу за вересень 2011р.
Разом з тим, такі доводи не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а тому є незаконними, виходячи з наступного.
Приймаючи рішення та спростовуючи доводи позивача щодо наявності правових підстав для повного задоволення позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, у своєму рішенні зазначав про те, що відносно посилання представника позивача на поставку відповідачу у вересні 2011 року природного газу на суму 21 720,65 грн., то відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 30.09.2011 року (а.с.19) поставка природного газу відбувалась по договору, який не є предметом даного спору, і за цих обставин суди дійшли висновку, що в цій частині позов у даній справі не підлягає задоволенню, а позивач не позбавлений права звернутись у суд із відповідним позовом у загальному порядку.
Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивач вказаних висновків судів щодо наявності заборгованості в іншому розмірі, ніж про це зазначено у судових рішеннях, не спростував, а його доводи про не дослідження допустимого доказу не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, при цьому досліджені докази підтверджують, що між сторонами виникли правовідносини також і на підставі іншого договору, за яким позов у даній справі не заявлявся, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. у справі Господарського суду Черкаської області №925/1405/13, залишити без змін.
Головуючий суддя А.Г. Полянський
Судді Г.А. Кравчук
Г.М. Мачульський
Сервисы для юристов