ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2014 року Справа № 910/4682/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:Гуцул А.Д., дов. б/н від 17.03.2014р.;від відповідача:Денисенко О.М., дов. №13-11-6663 від 12.05.2014р., Сторожук Н.Я., дов. №13-11-13963 від 04.11.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р.у справі господарського суду№910/4682/13 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Форум"до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"пророзірвання договору та стягнення збитківВ С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р. у справі №910/4682/13, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" збитків в розмірі 15000000грн., які були завдані невиконанням договору купівлі-продажу цінних паперів №Д-228/08;Д-054/2008/001 від 28.03.2008р. У задоволенні позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 25.03.2008 № Д-228/08;Д-054/2008/001 - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2013р. вищезазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В., Євсіков О.О.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 14.04.2014р. оголошена перерва до 22.04.2014р.
У зв'язку з перебуванням судді Прокопанич Г.К. у відпустці, розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 18.04.2014р. №02-05/151, для розгляду справи №910/4682/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Євсіков О.О., Мирошниченко С.В.
Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново, заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.
З урахуванням приписів ст.ст. 1115, 1118 ГПК України, п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.
Ухвалою від 22.04.2014р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.
У зв'язку з виходом з відпустки судді Прокопанич Г.К., розпорядженням секретаря першої судової палати від 12.05.2014р. №02-05/193, для розгляду справи №910/4682/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач) Євсіков О.О.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.2014р. відкладено розгляд касаційної скарги.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 28.05.2014р. представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги, представники відповідача підтримали вимоги касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, заслухавши у повному обсязі вимоги і заперечення сторін, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра".
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 25.03.2008р. між позивачем та відповідачем укладений договір №Д-228/08; Д-054/2008/001 купівлі - продажу цінних паперів, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) цінні папери - відсоткові іменні облігації ТОВ "Надра -Альянс" номінальною вартістю 1000грн., в кількості 15000 шт. загальною вартістю 15447000грн., а покупець зобов'язався прийняти вказані цінні папери та сплатити продавцю загальну вартість цінних паперів.
Умовами договору сторони погодили, що позивач до 17-ї години 25.09.2009р. забезпечує списання цінних паперів на користь відповідача, а відповідач зобов'язався до 15-ї години 25.09.2009р. здійснити оплату цінних паперів шляхом перерахування на поточний рахунок позивача 15 447 000 грн., а також підписати та надати зберігачеві розпорядження на виконання облікової операції (прийом) про перехід права власності на цінні папери.
Позивач надав зберігачеві розпорядження за №18994 від 25.03.2009р. про переказ цінних паперів на рахунок відповідача, проте відповідач свого обов'язку не виконав, повідомивши позивача про запровадження Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009р. №59 мораторію на задоволення вимог кредиторів банку.
Як обґрунтовано зазначає заявник касаційної скарги, з урахуванням приписів ст. 226 ГК України та ст. 538 ЦК України, сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону, що й було зроблено останнім шляхом надіслання відповідного листа.
Із системного аналізу приписів ст. 607 ЦК України та ст.ст. 58, 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" господарські суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що виходячи з того, що на момент виконання зобов'язань було введено мораторій та тимчасову адміністрацію, виконання відповідачем умов договору було об'єктивно неможливим у зв'язку з обставинами, за які жодна з сторін не відповідала, а відтак дійшли до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо розірвання оскаржуваного договору задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Частиною 3 ст. 216 ГК України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Сервисы для юристов