Постанова ВГСУ від 28.05.2014 року у справі №910/346/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 910/346/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Мирошниченка С.В.

за участю представників:

Позивача: Єршової С.В., дов. № 14-108 від 18.04.2014 року;

Відповідача: Святюка С.П., дов. № 91/2014/01/15-1;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року

у справі № 910/346/13 господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 20 959,22 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго", просило стягнути з відповідача 5 204,77 грн. інфляційних втрат, 13 198,82 грн. пені, 2 555,63 грн. 3% річних та судові витрати, посилаючись на неналежне виконання основного зобов'язання (т. 1, а.с. 4-6).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року (головуючий Чорна Л.В., судді Гончаров С.А., Смірнова Л.Г.) (т. 1, а.с. 90-94) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Київенерго" 13 198,82 грн. пені, 5 194,38 грн. інфляційних втрат, 2 555,63 грн. 3% річних. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено (т. 1, а.с. 64-66).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2013 року вказані судові акти скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 1, а.с. 113-117).

Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 року (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року (головуючий Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Новіков М.М.) (т. 2, а.с. 148-158) у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 105-112).

Судові акти мотивовано відсутністю вини відповідача у порушенні договірних зобов'язань.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права (т. 2, а.с. 164-172).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.2014 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.05.2014 року (т. 2, а.с. 162-163).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.