ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2014 року Справа № 5015/4737/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого, Грека Б.М., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційноїскаргиНовороздільського міського центру зайнятостінапостанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р.у справігосподарського суду Львівської області № 5015/4737/12за позовомПриватного акціонерного товариства "Будівельне управління - 62"доНовороздільського міського центру зайнятостіпростягнення заборгованостіза зустрічним позовом Новороздільського міського центру зайнятостідо Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління - 62"провизнання договору недійснимза участі представників сторін:
від позивача - Турчин Я.М.;
від відповідача - Лебедь О.В.
У С Т А Н О В И В:
09.11.2012р. Приватне акціонерне товариство "Будівельне управління - 62" звернулись до господарського суду Львівського області з позовом про стягнення з Новороздільського міського центру зайнятості 55 789,20грн. заборгованості, 780,30грн. 3% річних та 1 948,20грн. пені. Позов мотивовано порушенням останнім своїх договірних зобов'язань щодо прийняття та оплати виконаних ремонтних робіт, необхідність проведення яких виникла у зв'язку з тривалим зайняттям центром приміщення по вул. Шевченка, 6.
27.11.2012р. Новороздільський міський центр зайнятості звернувся до господарського суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору від 27.02.2012р. на виконання ремонтних робіт, який суперечив вимогам ст.203 ЦК України, вчинений проти справжньої волі центру зайнятості, внаслідок застосування до його директора фізичного та психічного тиску зі сторони ПАТ "Будівельне управління - 62".
11.12.2013р. рішенням господарського суду Львівської області (судді: Козак І.Б. - головуючий, Запотічняк О.Д., Яворовський Б.І.) відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позову.
25.02.2014р. постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді: Хабіб М.І. - головуючий, Гриців В.М., Зварич О.В.) рішення місцевого господарського суду частково скасовано, присуджено до стягнення з Новороздільського міського центру зайнятості на користь ПАТ "Будівельне управління - 62" 55 789, 20 грн. заборгованості, 1 880,02 грн. пені, 752,00грн. - 3% річних. В решті рішення від 11.12.2013р. залишено без змін.
У касаційній скарзі Новороздільський міський центр зайнятості посилалися на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, тому просили скасувати постанову від 25.02.2014р. та відмовити товариству у позові.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про часткове задоволення його вимог.
Судами обох інстанцій установлено, що 01.08.2003р. між Новороздільським міським центром зайнятості (орендар) та ЗАТ "Будівельне управління - 62" (орендодавець) укладено договір оренди №2/1, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування нежитлові приміщення адміністративного будинку ЗАТ "Будівельне управління - 62", що знаходяться за адресою: м. Новий Розділ, вул. Шевченка, буд. 6 для використання під службові приміщення відповідно до акту приймання -передачі. Загальна площа об'єкту оренди складала 305,1 кв.м.
30.11.2011р. товариство повідомили орендаря про розірвання з 01.01.2012р. договору оренди, з чим погодився останній, зазначивши у своєму листі - відповіді від 07.12.2011р. про здійснення вивезення майна у робочий час та просив надати можливість доступу транспорту до адмінбудинку.
20.12.2011р. орендарем фактично було повністю звільнено приміщення по вул.Шевченка, 6, що не заперечувалось орендодавцем.
27.02.2012р. між Новороздільським міським центром зайнятості (замовник) та ПАТ "Будівельне управління - 62" (виконавець) укладено договір №11, за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався здійснити поточний ремонт у приміщеннях по вул. Шевченка, 6
Підставою для звернення до суду з позовом, за доводами позивача, стало порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо прийняття та оплати виконаних ремонтних робіт згідно укладеного між сторонами договору №11.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем своїх вимог через відсутність підписаних зі сторони відповідача актів приймання - передачі виконаних робіт та довідки про їх вартість. Недоведеними визнав і зустрічні позовні вимоги та відмовив у їх задоволенні.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд визнав належними доказами виконання робіт односторонні акти форми КБ-2 та довідки КБ-3 надані позивачем та частково задоволив його вимоги, в решті рішення від 11.12.2013р. залишив без змін.
Касаційна інстанція не може погодитись з висновками попередніх судових інстанцій, рішення яких суперечать положенням ст.84 ГПК України, за змістом якої рішення має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та яким доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню при вирішенні спору. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
За приписами ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Правочин, вчинений собою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або іншої особи, визнається судом недійсним (с. 231 ЦК). Проте, спірний договір у справі не досліджувався належним чином судами обох інстанцій на предмет відповідності положенням ст.203 ЦК, з урахуванням доводів відповідача про підписання цього договору під впливом фізичного та психічного тиску зі сторони позивача, який перешкоджав здійснювати діяльність державній установі, вивозити державне майно з орендованого приміщення, у зв'язку з чим центр зайнятості неодноразово звертався до органів міліції та прокуратури, що не з'ясовувалось судами. Не враховано, що договір підряду укладено 27.02.2012р. після фактичного звільнення 20.12.2011р. центром зайнятості спірного приміщення, не установлено на яких підставах центр зайнятості доручив ПАТ "Будівельне управління - 62" (володільцю приміщення) здійснити ремонт приміщення, яке вже не належало йому на праві користування більше двох місяців. Умовами договору оренди також не було передбачено обов'язку орендаря відшкодувати витрати орендодавця на здійснення поточного ремонту. Крім того, умовами договору підряду було передбачено перерахування на рахунок виконавця авансу у розмірі 30% від договірної ціни договору, докази чого в матеріалах справи відсутні, на що не звернуто увагу судами.
Згідно вимог ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Пунктом 3.7 договору оренди сторонами було погоджено, що у разі припинення чинності цього договору орендар повинен повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Установивши фактичне звільнення 20.12.2011р. центром зайнятості орендованих приміщень, суди ухилилися від з'ясування обставин щодо стану приміщення на момент його звільнення, чи перебувало воно у гіршому стані, з урахуванням нормального фізичного зносу, ніж на момент передачі його в оренду, якими доказами це підтверджено.
За приписами ст.779 ЦК наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Зважаючи на викладене, повноваження касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Новороздільського міського центру зайнятості задоволити частково.
Сервисы для юристов