ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2015 року Справа № 925/1498/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"на рішеннявід 01.12.2014господарського суду Черкаської області та на постанову від 24.02.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 925/1498/14 господарського суду Черкаської області за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені ЩорсадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна"простягнення 136953,00 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаПетренко Д.О. (дов. від 13.01.2015 № 9); Гричина В.В. (дов. від 13.01.2015 № 9);відповідачаКучеренко С.П. (дов. від 05.03.2015 № б/н);ВСТАНОВИВ:
У серпні 2014 року позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Щорса (надалі - СТОВ імені Щорса) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" (надалі - ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна") про стягнення 98431,50 грн. пені, 24570,00 грн. інфляційних нарахувань, 13952,05 грн. 3 % річних, за неналежне виконання зобов'язань по Договору поставки № 52 від 06.03.2014 щодо перерахування коштів у строки встановлені договором.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.12.2014 у справі № 925/1498/14 (суддя Чевгуз О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (колегія суддів: Коршун Н.М. - головуючий, судді - Дикунська С.Я., Ропій Л.М.), позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на користь СТОВ ім. Щорса 98431,50 грн. пені, 13952,05 грн. 3% річних, 24570,00 грн. інфляційних нарахувань, 2739,07 грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що обставини справи були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій на підставі неповного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і зокрема, частини 3 ст. 538, ст. ст. 612, 613 Цивільного кодексу Українм, що є підставою для скасування оскаржувани судових актів.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення штрафних санкцій встановлених договором (п.п. 6.1., 6.3. Договору поставки № 52 від 06.03.2014) та законом (ст. 625 Цивільного кодексу України), а саме: пені у розмірі 98431,50 грн., інфляційнийх втрат у сумі 24570,00 грн. та 3 % річних у сумі 13952,05 грн. за порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо перехахування попередньої оплати у строки встановлені Договором поставки № 52 від 06.03.2014.
Судами встановлено, що 06.03.2014 між СТОВ імені Щорса (Продавець) та ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" (Покупець) укладений Договір поставки № 52, за умовами якого Продавець зобов'язався продати (передати у власність) покупцю, а Покупець - купити (прийняти й оплатити) зерно кукурудзи українського походження врожаю 2013 року на умовах, передбачених даним Договором. Загальна кількість продукції, яка буде придбана Покупцем, на момент укладання цього Договору сторонами визначена в кількості 5000 тон +/- 5%. При цьому, в процесі виконання цього Договору, сторонами за їх згодою, може бути збільшено кількість продукції, яка буде придбана покупцем, про що буде укладена відповідна Додаткова угода до цього Договору (п. п. 1.1., 1.3. Договору поставки).
Згідно із пунктом 2.2. Договору поставки загальна сума Договору на момент його укладання складає 8750000, грн. з урахуванням ПДВ (1750 грн. за 1 тону, з урахуванням ПДВ). Остаточна сума договору буде визначена після отримання продукції покупцем, виходячи з його фактичної кількості.
Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. Договору поставки, Покупцем здійснюється оплата вартості продукції, згідно попередньої ціни одиниці продукції, шляхом перерахування на банківський рахунок Продавця рівними частинами, починаючи з 06.03.2014 по 15.05.2014. Кінцевий розрахунок здійснюється у дводенний термін з дня отримання Покупцем всієї кількості продукції, визначеної цим Договором.
Виходячи з умов договору, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини сторін регулюються положеннями про договір поставки, на які, в свою чергу, згідно з диспозицією частини 2 ст. 712 Цивільного кодексу України поширюються положення договору купівлі-продажу та загальні положення цивільного законодавства про зобов'язання, і відповідно до яких продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. ст. 662, 663, 525 Цивільного кодексу України).
На виконання умов договору відповідач здійснив попередню оплату на загальну суму 7000000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та Актом звірки розрахунків від 17.06.2014.
11.04.2014 позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 95, в якому зазначав, що на проведену попередню оплату у сумі 7000000,00 грн. по ціні 1750 грн. за 1 тону, з урахуванням ПДВ, ним буде відвантажено товар в кількості 4000 тон зерна кукурудзи; проте просив відповідача в подальшому не перераховувати кошти за умовами укладеного договору. Після отримання листа Покупець (відповідач), маючи підстави вважати, що Постачальник (позивач) не виконає свої зобов'язання щодо поставки зерна кукурудзи, припинив здійснення попередньої оплати.
Позивач у період з 22.04.2015 по 08.05.2015 здійснив поставку зерна кукурудзи в кількості 4000 тон на оплачену суму 7000000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними.
Окрім цього, судами враховано, що рішенням господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 по справі № 925/1239/14 (яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2014) за позовом ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" до СТОВ імені Щорса про стягнення збитків та штрафу у загальній сумі 1023852,00 грн., у позові відмовлено, оскільки судами встановлено, що відповідач - СТОВ імені Щорса припинило виконання свого обов'язку з поставки зерна у зв'язку з невиконанням позивачем - ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" зобов'язання з попередньої оплати товару у строк до 15.05.2014, тобто у справі № 925/1239/14 було встановлено фак порушення ТОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" своїх зобов'язань по Договору поставки № 52 від 06.03.2014, і даний факт, в силу частини 3 ст. 35 ГПК України, суди визнали преюдиційним для даної справи.
В статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до пунктів 6.1., 6.3. Договору поставки у разі порушення своїх зобов'язань за даним Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених даним Договором та змістом зобов'язання. У разі порушення Покупцем строку оплати продукції, визначеного п. 2.5 цього Договору, він зобов'язаний буде сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Згідно із частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо правомірності та обгрунтованості позовних вимог задовольнивши їх у повному обсязі.
Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на частину 3 ст. 35 ГПК України, визнали обставини, встановлені у рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 по справі № 925/1239/14, такими, що не потребуються доведення.
Втім, суди помилково надали преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи. При цьому суди фактично ухилився від з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору по суті, не надавши належної правової оцінки умовам договору поставки на підставі якого виникли спірні правовідносини сторін, а отже висновки суду про задоволення позову є передчасними та необгрунтованими.
Так, позивач, звертаючись з позовом про стягнення штрафних санкцій, свої вимоги обґрунтував порушенням відповідачем пункту 2.3. Договору поставки № 52 від 06.03.2014 щодо здійснення ним як Покупцем оплати вартості продукції шляхом перерахування на банківський рахунок Продавця рівними частинами, починаючи з 06.03.2014 по 15.05.2014; тобто Покупцем не здійснено перерахування Продавцю коштів у розмірі 1750000,00 грн. у строк до 15.05.2014, що є підставою для нарахування штрафних санкцій відповідно по пунктів 6.1., 6.3. Договору поставки у вигляді пені, та відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, інфляційної складової та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини сторін регулюються положеннями цивільного законодавства про договір поставки, на який також поширюються положення договору купівлі-продажу.
Сервисы для юристов