Постанова ВГСУ від 28.04.2015 року у справі №916/4747/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 916/4747/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської радина постановувід 17.03.2015 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№916/4747/14 господарського суду Одеської областіза позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської радидоТОВ "Об'єднана торгівельна мережа"простягнення 112482,29 грн. боргу та 9716,59 грн. пеніза зустрічним позовомТОВ "Об'єднана торгівельна мережа"доДепартаменту комунальної власності Одеської міської радипростягнення 965612,22 грн.за участю представників:

позивача: Доброва Р.М., дов.№01-36/45 від 30.03.2015;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Клопотання ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" про відкладення розгляду справи колегією суддів відхилено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.02.2015 (суддя Я. Брагіна), в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості по орендній платі за приміщення в сумі 112482, 20 грн. та пені за прострочку платежу в розмірі 9716 грн., а також у задоволенні зустрічного позову про повернення безпідставно сплаченої орендної плати 965612 грн. 22 коп. ?відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 (судді Л. Будішевська, М. Мишкіна, С. Таран), рішення місцевого суду скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову. В цій частині прийняте нове рішення: зустрічний позов задоволено, стягнуто на користь ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" 965612 грн. 22 коп. В іншій частині рішення суду від 04.02.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки судів ґрунтуються на неналежно встановлених обставинах і досліджених доказах. Орендар отримав об'єкт оренди 31.10.2012 у користування по акту без зауважень про що свідчать особистий підпис керівника та печатка. А що сталося з об'єктом у орендаря у подальшому Департаменту не відомо. Судами неправильно застосована ч.6 ст.762 ЦК України: ними не встановлено з вини орендодавця чи орендаря приміщення зайняло ТОВ "Наталка-Трейд". Якщо це відбулося з вини орендаря, то він безпідставно звільнений від сплати заборгованості по оренді приміщення. Судами не досліджено договір суборенди від 01.11.2012 р., укладений між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа", про що зазначено у постанові ВГСУ від 10.07.2013 у справі№916/347/13. Однак суди цей договір у відповідача не витребували, а ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" умисно приховало його існування. ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" порушило умови договору оренди і без згоди Департаменту передало приміщення у суборенду. Отже, підстав для застосування ч.6 ст.762 ЦК України немає. Договір суборенди був наданий при розгляді справи №916/347/13 ТОВ "Наталка-Трейд", але суд зазначив що він не може посилатися на цей доказ, оскільки він отриманий з порушенням порядку встановленого ГПК України. Між іншим договір суборенди недійсним не визнавався і сторонами виконувався.

31.07.2014 сторони уклали додатковий договір про розірвання договору оренди №18 від 31.10.2012 р. і спірне приміщення по акту прийому-передачі приміщення від 31.07.2014 було повернено Департаменту. Тобто, договір оренди було розірвано за згодою сторін. Судами не встановлено що він розірваний достроково у зв'язку з тим, що орендодавець не виконував своїх зобов'язань. Тобто, в період дії договору оренди приміщення, орендодавець отримував орендну плату від орендаря на підставі діючого договору. Відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України, сторони не мають право вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У рішенні суду від 26.08.2014 у господарській справі №916/347/13, що набрала законної сили, встановлено, що ТОВ "Наталка-Трейд" знаходиться у спірному приміщенні з 06.02.2013р. Судами не досліджено, а хто користувався приміщенням з 31.02.2012 по 06.02.2013 та після виселення ТОВ "Наталка-Трейд". Суди не дослідили з чиєї вини в спірному приміщенні опинилося ТОВ "Наталка-Трейд", тобто не встановили всі обставини необхідні для застосування ч.6 ст.762 ЦК України. Таким чином, посилання апеляційного суду на цю норму права не обґрунтовано відповідними доказами. За таких обставин застосування апеляційним судом ст.1212 ЦК України та задоволення зустрічного позову є безпідставним.

На отримані Департаментом комунальної власності кошти від сплати орендної плати за комунальне майно нараховується податок на додану вартість який перераховується до Державного бюджету України і повернення його на підставі судового рішення здійснюється Держказначейством, яке до справи судом не залучалось.

Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст.ст.526, 598, 599, 762, 767 ЦК України, ст.26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та прийняв постанову в порушення вимог ст.43 ГПК України без з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для розгляду цієї справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевим судом встановлено наступне.

31 жовтня 2012 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна мережа" (надалі - орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №18, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 13 загальною площею 686,2 кв. м.

За умовами п. 1.2 договору передача в оренду об'єкта, зазначеного у п. 1.1 договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на підставі розпорядження міського голови № 1047-01р від 31.10.2012 р.

Пунктом 1.3 договору визначено строк дії договору оренди, а саме: із 31 жовтня 2012 року до 30 вересня 2015 р.

Згідно умов п. 2.4 договору, орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців, або невиконання чи порушення умов цього договору орендарем.

Пунктом 4.8 договору визначено, що орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодження орендодавця.

За умовами п. 7.6 договору, договір може бути розірваний на вимогу однієї з сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Усі зроблені орендарем у будівлі невід'ємні поліпшення передаються орендодавцю безоплатно.

У відповідності до п. 7.11 договору, дія договору оренди припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його укладено; - продажу об'єкта оренди за участю орендаря; - загибелі об'єкта оренди; - достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; - банкрутства або ліквідації орендаря; - в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

На виконання умов договору оренди від 31.10.2012 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради передав, а орендар прийняв приміщення, загальною площею 686,2 кв. м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 13, відповідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно акту приймання-передачі приміщення від 31.10.2012 р.

В подальшому суд, застосувавши ст.35 ГПК України, з посиланням на судові рішення у справах №916/347/13-г та №916/1668/13, встановив, що нежитлові приміщення, які орендував відповідач, займає ТОВ "Наталка-Трейд". Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2014 у справі №916/1668/13 встановлено, що договір суборенди між ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" та ТОВ "Наталка-Трейд" не був укладений і докази передачі приміщень останньому відсутні. ТОВ "Наталка-Трейд" виселено зі спірних приміщень рішенням суду у справі №916/347/13-г, а в розірванні договору №18 Департаменту було відмовлено за недоведеністю порушень його умов ТОВ "Об'єднана торгівельна мережа" (т.1, арк.149-154).

Зважаючи на цей факт, з посиланням на ч.6 ст.762 ЦК України, суд дійшов висновку що орендар не міг користуватися орендованими приміщеннями через обставини, за які він не відповідав і відмовив в задоволенні первісного позову.