Постанова ВГСУ від 28.04.2015 року у справі №910/20176/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 910/20176/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я"на постановувід 24.02.2015 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№910/20176/14 господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Трейд-М"доСТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я"простягнення 59304,00 грн.за участю представників:

позивача: Чернякової О.С., дов. від 14.08.2014 б/н;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.11.2014 (суддя О. Ярмак), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (судді О. Баранець, С. Пашкіна, Л. Сітайло) позов задоволено, стягнуто зі СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" на користь ПП "Трейд-М" 42000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 15204 (п'ятнадцять тисяч двісті чотири) грн. 00 коп. неустойки, 2100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп. штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" - відповідач у справі - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 в частині стягнення зі СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" на користь ПП "Трейд-М" суми пені у розмірі 15204 грн. та штрафу у розмірі 2100 грн. та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.ст. 604,1053 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

16.06.2011р. між позивачем -ПП "Трейд-М" (покупець за договором) та відповідачем - ТОВ "Агрофірма Еліта Придніпровя" (постачальник) був укладений договір на поставку продукції №16/06, відповідно до умов якого постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати в обумовлений договором строк вирощену продукцію (пшениця, соняшник, кукурудза, соя, ячмінь) покупцю для використання в підприємницькій діяльності, а покупець-прийняти й оплатити ці товари.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару вказується в рахунку і в накладній.

Згідно з п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2012, постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012р. по 16.11.2013р. У випадку не поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 26.11.2013р.

Відповідно до пп. 2.2, 2.3 договору, датою поставки вважається дата поставки товару на склад покупця; право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару на склад покупця.

Умовами п. 4.4 договору визначено, що покупець здійснює передплату за товар в сумі 42000 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок постачальника, а саме: 16.06.2011 - 17000 грн., 20.06.2011р. - 25000 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу передплату у розмірі 42000 грн., а саме: 16.06.2011р. суму 17000 грн., 25.06.2011р. суму 25000 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач своє зобов'язання щодо поставки обумовленого договором товару, у т.ч. у визначені строки, не виконав, суму передплати у строки, які визначені п. 2.1 договору, не повернув.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача суми 42000 грн. основного боргу - отриманої відповідачем передплати за поставку продукції по договору № 16/06 від 16.06.2011 року.

Доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу, в тому числі в установлені договором строки, не надано.

Суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення суми передплати у судовому порядку.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку порушення строків поставки товару та/або недопоставки кількості товару, яка визначена даним Договором, покупець має право отримати від постачальника неустойку у розмірі 0,2% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки та/або штраф в розмірі 5% від вартості непоставленої частини товару.

Оскільки факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару у визначений строк та неповернення передплати встановлений та відповідачем не спростований, суди дійшли висновку про те, що нараховані позивачем 15204,00 грн. неустойки у розмірі 0,2% за період з 19.11.2013р. по 18.05.2014р., та 21000 грн. штрафу у розмірі 5%, є обґрунтованими.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку, колегія суддів враховує, що суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі (п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України"). Колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати з огляду на таке.

Судами встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки продукції № 16/06 від 16.06.2011.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.