ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2017 року Справа № 917/895/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:керівник Марченко А.А. - наказ №1 від 05.11.93р. Токар О.А. - дов. №09 від 11.07..16р.від відповідача:ОСОБА_6 - договір від 12.06.16р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_7на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016р.у справі господарського суду№917/895/16 Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альянс"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7простягнення 153 407,00грн. В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.09.2016р. у справі №917/895/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016р. у справі №917/895/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 153407,00грн. збитків, завданих пожежею в приміщенні, розташованому у АДРЕСА_1 яке використовувалось відповідачем за договором оренди №19 від 01.01.2012р.
Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі. Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016р. у справі №917/895/16 до закінчення її перегляду в порядку касації.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2017р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 в порядку приписів ст.1211 ГПК України, а саме зупинено виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016р. у справі №917/895/16 до закінчення перегляду справи в порядку касації.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (орендар) було укладено договір оренди №19 (далі - договір), за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове оплатне користування приміщення загальною площею 25,0 кв.м, для розміщення перукарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Згідно із п.2.1 договору, орендар вступає в користування майном одночасно з підписанням договору та акта приймання-передачі вказаного приміщення.
01.01.2012р. позивачем за актом приймання-передачі передано відповідачу у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; загальною площею 25,0 кв.м. В акті приймання-передачі зазначено, що стан приміщення задовільний, ремонту не потребує.
Пунктом 4.1 договору оренди визначено обов'язки орендаря, зокрема: здійснювати належне утримання майна, проводити поточний ремонт за власною ініціативою та за рахунок власник коштів; користуватися орендованим приміщенням згідно з його призначенням та умовами цього договору; запобігати його псуванню та пошкодженню; суворо дотримуватись санітарних норм і правил протипожежної безпеки, не зберігати вибухонебезпечні та токсичні матеріали; нести повну відповідальність за протипожежну безпеку.
Відповідно до п.6.1 договору орендодавець не відповідає по зобов'язаннях орендаря.
Пунктом 7.1 договору сторони обумовили, що договір оренди діє з 01.01.2012р. по 30 листопада 2012 року з моменту приймання-передачі приміщення. У випадку відсутності претензій у сторін, договір вважається пролонгованим на термін 11 місяців, якщо за 20 днів до його закінчення, жодна із сторін не заявила про його припинення.
Згідно із п.7.5 договору взаємовідносини, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.
Статтею 795 ЦК України, зокрема, передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
При розгляді справи по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що після закінчення строку дії договору орендар продовжував користуватися орендованим приміщенням на умовах договору оренди, оскільки матеріали справи не містять доказів повернення об'єкта оренди позивачу, а саме в матеріалах страви відсутній підписаний між сторонами акт повернення з оренди орендованого приміщення, як того вимагають приписи ст.795 ЦК України.
05.03.2015р., близько 7 години, в приміщенні перукарні "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс" (далі ТОВ "Альянс"), сталася пожежа.
Відповідно до експертного висновку Полтавської регіональної біржі нерухомості від 21.04.2015р. вартість матеріальних збитків, які виникли внаслідок пожежі, становить 153407,00грн.
24.03.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією за №2 про відшкодування завданих збитків внаслідок невиконання умов договору оренди, передбачених п.п.4.1.3, 4.1.4, 4.1.9, 4.1.10, та спричинення пожежі на загальну суму 153407,00грн., проте залишена без відповіді та реагування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст.ст.623, 759, 795 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України, ст.2 Закону України "Про пожежну безпеку", ст.26 Закону України "Про електроенергетику", Правила пожежної безпеки в Україні, виходив з того, що: позивач є користувачем електричної енергії, а тому обов'язок безпечної експлуатації електричних установок покладається на позивача; позивачем не доведені причини виникнення пожежі, оскільки надані докази носять припустимий характер; позивачем не спростовані доводи відповідача, викладені у відзиві про те, що у останнього був відсутній будь-який стерилізатор; позивач не надав доказів, що втрачене майно перебувало на його балансі.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено всіх елементів складу правопорушення, необхідних для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Частиною 4 статті 285 ГК України встановлено, що орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
Зі змісту ст.224 ГК України, що кореспондується із ст.22 ЦК України вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Сервисы для юристов