ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2017 року Справа № 910/5465/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКолективного житлово-комунального підприємства "Агропроміндустрія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.09.2016у справі№ 910/5465/16 Господарського міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"до Колективного житлово-комунального підприємства "Агропроміндустрія"простягнення 236 911,57 грн.за участю представників:
від позивача: Іващенко А.В., дов. від 17.10.2016 №91/2016/10/17-23;
від відповідача: Філоненко В.В., дов. від 27.03.2017 №24;
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі за текстом - ПАТ "Київенерго", Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Колективного житлово-комунального підприємства "Агропроміндустрія" (далі за текстом - КЖКП "Агропроміндустрія", Підприємство) про стягнення заборгованості за договором від 01.06.2014 №9015004, яка виникла у період з червня 2014 року до вересня 2015 року, у розмірі 236 911,57 грн., з яких: 136 755,82 грн. - сума основного боргу, 36 377,58 грн. пені, 58 727,56 грн. інфляційних втрат та 5 050,61 грн. трьох відсотків річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 (суддя Павленко Є.В.) у справі №910/5465/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В.) позов задоволено, присуджено до стягнення з Колективного житлово-комунального підприємства "Агропромбудіндустрія" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 136 755,82 грн. основного боргу, 36 377,58 грн. пені, 58 727,56 грн. інфляційних втрат, 5 050,61 грн. трьох процентів річних та 3 553,67 грн. судового збору.
Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, КЖКП "Агропроміндустрія" звернулось із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 203, 215, 607 Цивільного кодексу України та недотримання судами вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги вказує на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо чинності договору від 01.06.2014 №9015004 про постачання теплової енергії у гарячій воді вимогами статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яка набрала чинності 26.04.2014. Згаданим законом відповідача позбавлено можливості виступати виробником послуг з теплопостачання, що, як вказує відповідач з посиланням на приписи статті 607 Цивільного кодексу України, є підставою для припинення взятого Підприємством за договором від 01.06.2014 зобов'язання у зв'язку з неможливістю його виконання. Водночас, безпосереднім споживачем поставленої ПАТ "Київенерго" теплової енергії є населення (мешканці будинку), що проживає за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 24. Відтак, за висновком КЖКП "Агропроміндустрія", укладений між позивачем і відповідачем договір від 01.06.2014 №9015004 є нікчемним, а тому не може породжувати у відповідача обов'язку розраховуватися за надані позивачем населенню послуги.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ПАТ "Київенерго" (постачальник, енергопостачальна організація) та Підприємством (споживач, абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9015004 від 01.06.2014 (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.
Позивач, відповідно до п. 2.2.1. Договору зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.
Відповідач, згідно з п. 2.3.1. Договору, зобов'язується додержуватися кількості споживання енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої енергії.
Пунктами 8.1., 8.4. Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2014. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Додатками до Договору сторони оформили обсяги постачання теплової енергії відповідачу, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, умови припинення подачі теплової енергії, дані по будинках (спорудах) відповідача, довідку про теплові навантаження об'єктів теплопостачання та довідку даних по будинках (спорудах) відповідача.
Згідно з п. 2. та п. 3. Додатку №4 "Порядок розрахунків за теплову енергію" до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. В разі, якщо відповідач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується відповідачем не пізніше 28 числа проточного місяця; - у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Відповідно до п. 4. Додатку №4 "Порядок розрахунків за теплову енергію" до Договору абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел позивача та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом енергією сплачується ним самостійно не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим.
Як встановлено судами, відповідач у період дії договору № 9015004 від 01.06.2014 лише частково сплатив вартість наданих за договором послуг, а саме в розмірі 108 736,97 грн.
Спір у справі, що переглядається виник в зв'язку з відмовою відповідача сплатити надані позивачем послуги з постачання теплової енергії у період з 01.06.2014 до 01.09.2015, з посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким позбавлено відповідача можливості бути виконавцем послуг з постачання теплової енергії та оскільки фактичними споживачами наданих позивачем послуг були фізичні особи - мешканці будинку, а не КЖКП "Агропроміндустрія".
Розглядаючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися приписами статей 193, 265, 275, 276 Господарського кодексу України, статтями 530, 610, 656, 692 Цивільного кодексу України, статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та, з огляду на встановлені ними обставини надання відповідачеві позивачем послуг з постачання теплової енергії за чинним на момент надання таких послуг договором № 9015004 від 01.06.2014 та відсутності доказів оплати цих послуг, дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Як обґрунтовано зауважено судами, спірні правовідносини сторін урегульовані нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статтями 509, 525, 526, 530, 546, 549, 655, 712 Цивільного кодексу України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Балансоутримувачем будинку є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Виконавець згаданою статтею визначений як суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробник як суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, а відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з частиною 4 цієї статті виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), тобто ПАТ "Київенерго".
Водночас, за приписами частини 6 згаданої статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Сервисы для юристов