Постанова ВГСУ від 28.03.2017 року у справі №910/14457/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 910/14457/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: позивача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) відповідача Гнатюк С.В. - за дов. від 29.12.16, розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на постановувід 15.12.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/14457/16 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" простягнення 2067,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 р. ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 2067,46 грн. страхового відшкодування на підставі статті 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позову, позивач посилався на те, що він згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту №735/13-Т/Дн від 27.08.2013 р. виплатив страхове відшкодування страхувальнику у зв'язку з настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, а тому до нього (позивача) у межах фактичних витрат (за вирахуванням франшизи) перейшло право на отримання від відповідача (як страховика особи винної в ДТП) виплаченої суми страхового відшкодування.

Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у позові, посилаючись на ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_4 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем, а саме: постанови про притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, вироку у кримінальній справі за ознаками статті 286 Кримінального кодексу України, спільного повідомлення про ДТП (Європротокол).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2016 р. (суддя Привалов А.І.) у позові відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи наявності вини особи - ОСОБА_4 у скоєнні ДТП, внаслідок якої пошкоджено застрахований у позивача автомобіль "Хюндай", а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача, як відповідальної за ОСОБА_4 особи, спірної суми шкоди.

Господарський суд першої інстанції визнав, що довідка ДАІ та відомість №93801105 не є належними доказами, у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження наявності саме вини ОСОБА_4 у вчиненні ДТП.

За апеляційною скаргою ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" Київський апеляційний господарський суд (судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.12.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Скаржник не погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позову та вказує на наявність підстав для стягнення спірної суми страхового відшкодування.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.08.2013 р. між ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" - страховиком та ОСОБА_5 - страхувальником був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №735/13-Т/Дн, за умовами якого страховиком застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля "Хюндай", реєстраційний номер НОМЕР_1.

26.04.2014 р. на проспекті Ленінському, біля ТЦ "Золоте кільце" в м. Донецьку, сталася ДТП за участю автомобіля "Хюндай" д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля "Тойота" д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4

При цьому, як встановили суди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Тойота" - ОСОБА_4 була застрахована ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на підставі договору (полісу) АІ0567897 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цим полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров'ю третіх осіб становить 100000 грн., за шкоду майну третіх осіб - 50000 грн., франшиза 510 грн.

Згідно зі страховим актом №735/13-Т/Дн-1-1 від 10.12.2014 р. позивач (ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування") визнав вказане ДТП страховим випадком і на виконання умов договору страхування від 27.08.2013 р. платіжними дорученнями №28088 від 12.12.2014 р. виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 2577,46 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного судового розгляду є вимога ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 2067,46 грн. страхового відшкодування на підставі статей 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування".

Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позову та відмовили у його задоволенні.

Статтею 979 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до приписів статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні положення містять й приписи статті 27 Закону України "Про страхування", за якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України).